Я щиро вдячний і сьогодні складаю подяку усім тим, хто прийшов на це святе місце, щоби піднести свої молитви до Бога і до Божої Матері, Яка являлась тут нашим предкам. Особливо я дякую Владиці Димитрію, який приїхав зі столиці Галичини – Львова, щоби показати нашу єдність, єдність Церкви у нашій спільній молитві. Адже нас єднає Христос, нас єднає Пресвята Богородиця, і Галичина і Волинь завжди молилися разом, завжди разом відстоювали Україну, завжди у всьому були на позиціях єдиної Української держави, єдиної сильної Помісної Церкви. Сьогодні наша спільна молитва є свідченням цього.
Сьогодні, Владико, ми дуже вам вдячні і будемо раді, якщо ви щороку приїжджатимете очолювати богослужіння на цьому місці. Я вірю, що у наступному році, можливо і частково, але тут вже буде стояти храм.
Щиро вдячний я Владиці Павлу, що приїхав розділити з нами радість свята і спільно помолитись з півдня нашої області, показавши таким чином єдність Тернопільщини. Ми, Владико, завжди раді тут Вас бачити, тому що Ваші молитви завжди приємні Богу, Бог Вас завжди чує, Ваше добре і щире слово.
Щиро дякую всім священикам, які прибули на цю спільну молитву. Особливо ж тим, хто приймав безпосередню участь у підготовці святкування: отцю Анатолію, який займався організаційними питаннями, отцю Володимиру, отцю Василію який є будівничим цього храму, і я особливо хочу відзначити його працю, тому що під його благословенням і керівництвом знайшлися жертводавці, щирі люди, що хочуть допомогти звести на цьому місці церкву. Я вірю, що цими спільними зусиллями храм, древній храм, який знищила безбожницька влада, буде відроджений, як свідчення того, що Україна є справді православною державою.