Звернутися з цим листом спонукає як загальна ситуація в Україні, так і та відверта неправда, яку Російський патріарх Кирил розповсюджує про неї, в тому числі й у листі до Вас, який був опублікований у мережі на офіційній сторінці Московської патріархії.
Найперше хочу підкреслити, що в Україні немає громадянської, а тим більше релігійної війни, як про це твердить російська пропаганда загалом і Патріарх Кирил зокрема.
Народне повстання проти диктатури колишнього президента Януковича, яке дуже вірно було назване Революцією Гідності, розпочалося в листопаді 2013 р. через надзвичайну неправду в діях цього колишнього керівника. За чотири роки свого правління він обплутав мережею корупції всю державу, фантастично збільшуючи багатства свої особисті та своєї родини. Придушувалася свобода слова, порушувалися права власності, коли бізнес, що приносив прибуток, шляхом залякування і насильства відбирався для збільшення статків оточення колишнього президента. Системи правосуддя і охорони порядку були поставлені на службу злочинним інтересам, опоненти влади були змушені тікати закордон або опинялися в ув’язненні.
Але останньою краплею, яка переповнила чашу народного терпіння, стала відмова адміністрації Януковича від підписання угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Під тиском президента Росії Путіна українська влада, яка до того кілька років обіцяла підписати цю угоду, за тиждень до наміченої дати відмовилася це робити. Народ, а особливо молодь, відчув, що у нього вкрали майбутнє, і вийшов на мирний протест.
Цей протест було беззаконно розігнано, учасників – побито. Лише стіни Михайлівського Золотоверхого монастиря врятували залишки протестуючих від остаточної розправи.
Таке знущання з боку влади обурило велику кількість людей, що зібралися в центрі столиці України, а також і у багатьох інших містах на мирний протест з вимогою підписати угоду про Асоціацію з ЄС, покарати винних у побитті мирної демонстрації. Замість діалогу адміністрація Януковича постійно збільшувала тиск на народ, у шахрайський спосіб змінила законодавство так, щоби будь-які мирні протести стали незаконними. Зрештою, коли до мирних протестуючих було застосовано зброю, від чого загинуло понад сто людей – народне повстання змусило колишнього президента Януковича до втечі.
Українські Церкви і релігійні організації активно сприяли тому, щоби протест носив мирний характер, постійно закликали владу і протестуючих до діалогу, намагалися бути посередниками в цьому. Церква Московського Патріархату, яка на той час була за чергою головуючою у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, також була включена в цей процес і відстоювала спільну позицію.
Ніяких достовірних доказів того, що учасники мирного протесту на Майдані незалежності виступали проти Православної Церкви Московського Патріархату, або що ті, кого патріарх Кирил у своєму листі іменує "уніатами та схизматиками" підбурювали народ до боротьби з Церквою Московського Патріархату – не існує. Такі твердження патріарха Кирила є неправдою. Священик Греко-Католицької Церкви, який за три роки до того у виступі на своїй парафії, що був записаний на відео, виголошував антисемітські та шовіністичні гасла – був негайно покараний церковною владою, розкаявся та відмовився від своїх слів. Але цей запис російська пропаганда, в тому числі особисто президент Росії Путін, продовжили використовувати як нібито доказ антисемітизму та шовінізму учасників протестів на Майдані.
Після перемоги Революції Гідності, коли Янукович і його міністри розбіглися, парламентом України у передбачений Конституцією спосіб було сформовано новий Уряд і призначено вибори президента. Легітимність цього уряду визнали всі релігійні конфесії, в тому числі офіційній представники Московського Патріархату в Україні, підписавши відповідне звернення та взявши участь у зустрічі Ради Церков з головою парламент Олександром Турчиновим, що виконував також обов’язки президента.
Офіційні представники Московського Патріархату також підписали спільне звернення релігійних організацій України із засудженням сепаратизму та закликали скласти збою всіх, хто її незаконно використовує. Однак у окремому зверненні Священного Синоду УПЦ МП міститься заклик скласти зброю "до всіх", тобто і до українських військовослужбовців, і до сепаратистів, хоча російських військових до складання зброї Синод УПЦ МП не закликає.
Зобов’язаний підкреслити – після перемоги Революції Гідності не було ніяких підстав говорити про утиски православних Московського Патріархату, російськомовного населення чи населення Криму і Донбасу. Всі закони, які регулюють питання використання мов чи права національних меншостей, залишилися такими ж, якими вони були за влади Януковича.
Для того, щоби попередити можливі провокації, наша Церква неодноразово публічно зверталася з вимогою не допускати ніякого насильства щодо храмів, монастирів чи духовенства та віруючих Московського Патріархату, застерігаючи всіх, а особливо наших кліриків, що за участь у таких провокаціях і насильстві вони будуть піддані церковним покаранням. Відсутність релігійного протистояння в Україні письмово у спільному зверненні засвідчили, серед інших, і офіційні представники Московського Патріархату в Україні.
Натомість Російська Федерація з кінця лютого цього року розпочала збройну агресію проти України. Було окуповано і анексовано Крим, озброєні бойовики та найманці у великій кількості з території Росії почали проникати в Україну для провокування заворушень, захоплюючи адміністративні будівлі, проголошуючи відділення окремих областей від України та приєднання їх до Росії. Спочатку Росія мала наміри втягнути в авантюру сепаратизму половину України, але народний спротив у більшості областей зруйнував ці плани, тому надалі агресивні дії Кремля в основному були зосереджені в Донецькій та Луганській областях.
Вперше з часів правління нацистського фюрера Гітлера ми зіткнулися з надзвичайною за рівнем цинізму і неправди масованою пропагандою проти України. Нею через практично всі засоби масової інформації Росія намагається переконати світ у справедливості своїх дій. Ця цинічна брехня щодня у великій кількості розповсюджується через телевізійні новини, статті у друкованих та мережевих виданнях, через соціальні мережі. Переважна більшість сюжетів є або цілком видуманими, як, наприклад, про "розп’яття хлопчика" бійцями Національної гвардії України у звільненому від терористів Слов’янську, або до непізнаваності спотвореними в порівнянні з реальними подіями.
Саме як частину і плід цієї пропаганди необхідно розглядати і лист до Вас Московського патріарха Кирила, в якому він описує події на Донбасі як громадянську війну і релігійне протистояння.
Насправді ж події на Донбасі є наслідком збройної агресії Росії проти України. Керівники так званих народних республік, найманці, зброя, фінансування, інформаційна підтримка – все це йде з Росії через захоплену ділянку кордону. В жодному іншому місці України, окрім тих, де діють російські найманці, немає ні збройних конфліктів, ні інших форм протистояння, характерних для громадянських і релігійних воєн.
В останній час, у зв’язку з успішними діями української армії проти прокремлівських терористів, через кордон почали проходити вже безпосередньо російські військовослужбовці у формі без розпізнавальних знаків. Так що насправді це війна Росії проти України, причини якої – помста за європейський вибір українського народу, намагання не допустити зближення нашої держави з Європою, бажання повернути втрачену з розпадом Радянського Союзу владу Кремля над Україною та мрія нинішніх керівників Росії відновити колишню імперію.
В українських збройних силах служать віруючі різних конфесій, в тому числі Московського Патріархату, так само, як і представники різних націй, в тому числі етнічні росіяни. Немає жодного військового підрозділу, який би формувався виключно за національною чи конфесійною ознакою. Тому твердження патріарха Кирила, що озброєні "уніати та схизматики" борються на Донбасі проти Церкви Московського Патріархату – також є відвертою і цинічною брехнею.
У своєму зверненні патріарх Кирил наводить приклади негідного поводження українських військовослужбовців зі священиками Московського Патріархату. Частина з них є плодом фальсифікації (наприклад, участь греко-католицького капелана у нападі на храм Московського Патріархату, чого насправді не було). Інша частина безперечно підлягає розслідуванню, а винні – законному покаранню.
Але зобов’язаний підкреслити – всі ці випадки жодним чином не пов’язані з якимось особливим агресивним ставленням українських військових, влади, Греко-Католицької чи нашої Церков до представників Московського Патріархату. На мою думку вони викликані в першу чергу численними фактами підтримки з боку священиків Московського Патріархату діяльності терористів, в тому числі фактами прямої участі в збройних терористичних формуваннях.
На жаль, не поодинокими є факти, коли у храмах Московського Патріархату чи інших церковних приміщеннях було виявлено склади зброї, надавалося сприяння терористам у проживанні та харчуванні, виявлялася моральна підтримка їхньої злочинної справи через надання особливого публічного благословення на боротьбу проти України. В останній час виявилися також факти використання терористами для безпечної втечі священичого одягу та документів, які, за нашими даними, видає одна з єпархій Московського Патріархату на Донбасі.
Все це дає підстави українським військовослужбовцям особливо пильно ставитися до переміщення священиків, які можуть виявитися насправді перевдягненими терористами чи їхніми посібниками. Засвідчую, що у зв’язку з цим і наші священнослужителі стикаються з незручностями з боку українських військовослужбовців, до чого ми ставимося з розумінням.
Наводячи неправдиві факти або викривлено тлумачачи правдиві, патріарх Кирил нічого не говорить про ті систематичні гоніння і переслідування, включно з викраденнями, катуваннями та вбивствами, яких від рук проросійських найманців та сепаратистів зазнають представники всіх релігійних конфесій.
На захопленій території Луганської області наші храми зачинені, а єпископ і священики змушені переховуватися через погрози сепаратистів вбити їх. На Луганського єпископа Афанасія було вчинено замах на вбивство, і лише милістю Божою він врятувався від смерті.
У Донецькій області наші храми на територіях, які контролюються сепаратистами, вимушено закриті через небезпеку для життя священиків та віруючих. Священики або переховуються, або були змушені виїхати у безпечні місця. Один з храмів у Донецьку було заміновано, і лише з допомогою Божою вибуховий пристрій не спрацював. Була спроба викрасти архієпископа Донецького Сергія, але він благополучно виїхав з Донецька і дістався до безпечного місця перебування. Священик Юрій Іванов був викрадений терористами і лише через деякий час відпущений.
У окупованому Росією Криму два наших храми було насильно відібрано, кафедральний храм у Сімферополі піддається пікетуванню і економічному тиску, з метою залякування було спалено дачний будинок архієпископа Клімента.
Це саме стосується також Української Греко-Католицької Церкви, Римсько-Католицької Церкви та протестантських громад. Монастир УГКЦ в Донецьку захоплений терористами. Мали місце випадки викрадення католицьких священиків з метою отримання викупу. На контрольованій сепаратистами території захоплено молитовні приміщення багатьох протестантських громад. Після звільнення м. Слов’янська було виявлене місце поховання двох протестантських служителів та двох синів одного з служителів, які були в свято Тройці викрадені терористами з молитовного зібрання і розстріляні.
Слід підкреслити, що серед груп терористів існує так звана Російська православна армія, злочинна діяльність якої не тільки не засуджена керівництвом РПЦ, але і отримує підтримку та публічне благословення деяких священиків Московського Патріархату. В документі під назвою "Конституція Донецької народної республіки" вказується, що лише російське православ’я має на території так званої ДНР особливі права і статус.
Всі ці факти свідчать, що порушення прав віруючих має місце якраз з боку терористів, які оголошують, що діють на користь російського православ’я та захищають так званий "русский мир". Тому неправдою є те, що події на Донбасі мають характер релігійної війни – насправді це війна Росії проти України, яка має загарбницький характер. І своїми заявами та діями Московський патріарх Кирил сприяє російській агресії, намагаючись оманою та перекрученими фактами підтримати своє державне керівництво.
Фальшивість звинувачень патріарха Кирила підтверджується також тим, що текст листа до Вас, 14 серпня опублікований на офіційному сайті Московської патріархії, зранку 15 серпня був видалений з сайту, а через кілька днів, враховуючи, що на нього вже встигли звернути увагу засоби масової інформації, був знову опублікований – але в іншому розділі. Цей факт свідчить про лицемірність позиції Московського патріарха Кирила, який у публічних заявах говорить, що його Церква не втручається в конфлікт та лише молиться за мир, а у листах до Предстоятелів Церков викладає думки, цілком співзвучні з російською державною пропагандою.
Ваша Всесвятосте!
Від імені наших єпископів, духовенства і віруючих звертаюся до Вас з проханням гідно оцінити та відкинути неправду, яку розповсюджує Московський патріарх Кирил. Ми просимо молитися про мир в Україні та про звільнення нашої держави від зовнішньої агресії. Сподіваюся, що Ви не дасте втягнути Православну Церкву в кампанію надзвичайної брехні, яку російська влада, в тому числі з допомогою патріарха Кирила, проводить проти України.
З любов’ю у Христі –
Ваш співбрат ФІЛАРЕТ
24 серпня 2014 р.