Протягом останніх місяців триває інтенсивний процес об’єднання парафій та духовенства УАПЦ з Київським Патріархатом – таких громад налічується вже десятки. Особливо активно об’єднання відбувається у Тернопільській області, чим яскраво засвідчується незгода духовенства і парафіян УАПЦ з позицією свого правлячого архієрея митрополита Мефодія (Кудрякова), Предстоятеля УАПЦ, який несе особисту відповідальність за зрив трьох попередніх спроб об’єднання УПЦ КП і УАПЦ – у 2001, 2005 та 2011 роках.
Нині вже навіть ієрархи УАПЦ готові визнати те, про що понад рік тому заявив Священний Синод УПЦ Київського Патріархату: «Кількість парафій УАПЦ з середини 1990-х років практично не зростає, а існуючі зосереджені переважно в Галичині. Не маючи ані серйозних духовних навчальних закладів, ані монастирів, через брак власних кандидатів на єпископів раз за разом рукопокладають в УАПЦ лише тих, хто з різних причин пішов з Київського Патріархату. З року в рік УАПЦ трясуть скандали між її архієреями. Все це – не тимчасові негаразди, а постійний стан буття УАПЦ. Так було і п’ять, і десять, і п’ятнадцять років тому».
Київський Патріархат й надалі відкритий для єднання, адже воно є реальним наближенням до спільної мети – утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви. Разом з тим слід особливо підкреслити думку, висловлену в рішенні Священного Синоду: об’єднавчий процес не повинен нести шкоди внутрішній єдності Київського Патріархату. УПЦ КП не може допустити, щоби через об’єднання ті непорозуміння і конфлікти, які є характерною рисою життя УАПЦ, були внесені у середовище нашої Церкви. Об’єднання повинно підсилювати, а не ослаблювати Церкву.
Свого часу на адресу Київського Патріархату можна було чути чимало критичних висловлювань через відмову в діалозі про об’єднання підкорятися ультимативним вимогам керівників УАПЦ. Але розвиток подій підтверджує правильність позиції Священного Синоду, який у грудні 2011 р. визнав: «Процес діалогу щодо об’єднання з УАПЦ, як з централізованою структурою, надалі неможливий… Вважати корисним продовжити діалог на єпархіальному та парафіяльному рівнях».