Найперше вітаю всіх вас із днем пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, особливо тих жінок, хто носить ці прекрасні імена, а також принагідно всіх вас вітаю із десятиріччям вашого факультету.
Щойно ми освятили каплицю на честь мучениць Віри, Надії, і Любові та матері їхньої Софії і молилися в акафісті до цих святих за те, щоби Господь і нам дарував ці чесноти, якими увінчалися ці угодниці Божі й у фізичному житті і в житті духовному.
Я впевнений, що у цих довгих коридорах, якими сьогодні ходять студенти факультету, вже дуже давно поселилася муза. Колись тут свій подвиг несли монахи, тепер уже ви несете подвиг навчання. Але нелегке часом навчання увінчується прекрасним служінням народові: словом культури і мистецтва у всьому розмаїтті їхніх проявів. Тому я дуже вдячний керівництву факультету і, звичайно ж, усього універсиситету за те, що ми сьогодні маємо можливість освятити цю каплицю, яка буде спонукати кожного із нас перш аніж приступити до навчання подумки звернутися до Бога і до цих святих мучениць.
Нас від них відділяє вісімнадцять століть. Вдумайтеся тільки! А їхні чесноти і мучеництво за ім’я Христа Церква, і ми з вами як її члени, пам’ятає до сьогодні. Агіографія нам донесла прекрасні приклади служіння Богові з їхніх життів, а також розповідає нам про їхні добровільні страждання заради Христа.
Усе наше життя повинно увінчуватися подібним служінням Богові і людям, повинно наповнюватися жертовною любов’ю, бо інакше воно буде геть порожнім, ніщо інше не надасть йому справжнього сенсу.
Знаєте, коли ми вітаємо один одного з тої чи іншої нагоди, то найчастіше до числа наших побажань входять саме ці чесноти – віра, надія і любов, ну і також, звісно, бажаємо ми один одному “софії”, тобто мудрості. Тому я хочу щиро привітати всіх тих, хто носить ці імена – всіх присутніх тут жінок, що носять імена Софія, Віра, Надія, Любов. І водночас хочу, щоби ми задумалися над місцем цих чеснот у житті кожного із нас. У акафісті, який ми читали, ці чесноти називалися богословськими, але вони повинні стати для нас також і моральними чеснотами, які визначала б наше ставлення до всіх ближніх. Високі християнські чесноти, які так славно проповідані в образі життя цих святих мучениць, повинні здобуватися і плекатися у серці кожного із нас.
Від цих чеснот віє таким жаданим сьогодні миром, бо де живе мудрість, істинна віра, нелукава любов і вічна надія, там є умиротворення і спокій. Нехай Господь за молитвами святих Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії сьогодні і назавжди утвердить на нашій землі довгоочікуваний мир і спокій, а нам усім подасть наснагу надалі так само ревно служити і працювати. Амінь!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!