Найперше хочу привітати вас із початком нового навчального року у нашій богословській академії!
Сьогодні, у День Знань, у всіх вишах і школах розпочинається навчальний рік. Розпочинається він і в нашій Львівській духовній школі. Це урочисті святкові миттєвості і особливо для тих, хто цьогоріч вступив на перший курс нашої Академії. Я хотів би, щоби цей настрій студенти (не тільки першого, але й старших курсів) зберегли до закінчення навчального року.
У непростий час ми відновлюємо навчальний процес у нашій богословській академії, у час випробувань, коли Бог і Україна явила нам відважних героїв, які захищають нашу державу від ворога-супротивника, і кожний із нас задумується над цим подвигом. Чи не кожний ставить собі запитання: як гідно віддячити нашим героям за їхні страждання, кров і навіть віддані життя? Як ми повинні себе поводити, щоби бути достойними цього великого подвигу?
Відповідь знайти дуже просто: кожний із нас повинен знаходитися на своєму місці, ретельно виконувати ті обов’язки, які на нас покладаються, всі ми повинні відповідально служити Богові, Україні і людям. Господь від нас більшого не вимагає. Є навіть таке поняття: духовність як відповідальність. Бути духовними людьми нас змушує цей час, і якщо досі хтось цього не зрозумів, неодмінно повинен зрозуміти. А бути духовним, це означає бути відповідальним.
Відповідальними до викладання свого предмету повинні бути викладачі, а студенти у свою чергу повинні бути відповідальні, завжди пам’ятаючи про те високе служіння, на яке вони викликаються. Кожного року ми по-новому засіваємо ниву богословської науки, християнського вчення і звісно чекаємо добрих плодів цієї науки. Те, як ми навчаємо і навчаємося яскраво показує, чи ми є відповідальними, а отже справді духовними, чи розуміємо, що маємо справу з Божою наукою, в якій неможливим є будь-яке недбальство.
Ви чули сьогодні в Євангельському читанні, що Господь хоче, щоби ми були, як діти. Звісно ми давно є дорослими і не можемо повернутися у стан дитинства фізично, але наше уподібнення до дітей повинно бути духовним, ми повинні вподібнюватися до дітей чистою і непорочністю розуму і почуттів, що заслуговує самого Царства Божого. Такий тип мислення допагає зрозуміти, що все у світі цьому марнота марнот і втома духу.
Водночас ми не можемо стояти на місці. Звертаючись до студентів, хочу сказати, що протягом років навчання ваше найбільше і найважливіше завдання – це ретельне засвоєння тих богословських предметів, які будуть вам викладатися. Для першокурсників узагалі все буде по-новому, незвично і, можливо, деколи навіть важко. Але саме тому ми розпочинаємо навчальний рік і кожне заняття з молитви.
Я сподіваюся і навіть впевнений, що всі ви відчуваєте покликання до високого священичого служіння. Якщо сьогодні молодь вступила до вишів для того, щоби набути фахові знання і здобути професію, то у нас це геть не професія і не робота, це служіння, служіння Богові, Церкві і людям. Та водночас треба згадати слова нашого великого митрополита Іларіона Огієнка: хто служить народові, той служить Богові. Ви працюватимете у винограднику Христовому. Працюйте ж ревно, бійтеся і уподібнитися до злих робітників, яких господар виноградника просто знищив.
Отже, всечесні отці, дорогі студенти! Вітаю вас із початком нового навчального року, зі ще одним кроком уперед. Не зупиняйтеся на цьому, будьте чесними, сумлінними, смиренними – такими, як цього вимагатиме від вас устав нашої Львівської православної богословської академії. А якщо ви будете відчувати якісь труднощі, приходьте завжди до цього храму, приходьте сюди й у хвилини щастя і піднесення, підносьте свої молитви за себе, один за одного, за Україну і Господь, Пресвята Богородиця, святитель Іоан Золотоустий неодмінно почують вас. Амінь!