На цьому майдані впродовж багатьох днів лунали заклики до боротьби зі злом, до боротьби за волю і незалежність України.
Сьогодні ми відзначаємо тут двохсотріччя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Відзначаємо цю дату ми в доволі неспокійний час. Можна вірити тим багатьом словам, сказаним на майданах міст усієї нашої України, а можна інколи й сумніватися в правдивості і щирості сказаного, але не можна сумніватися у словах Святого Євангелія і не потрібно мати сумнівів щодо істинності слів “Кобзаря”.
Це є ті святі слова, які промовляють до нас кожного дня і кожної миті. І не випадково в українців у кожній хаті є Біблія і в кожній домівці є “Кобзар”.
Можливо, повернувшися зараз додому, ми відкриємо ще раз цього “Кобзаря” і прочитаємо те гасло, ті слова, якими через віки взиває до нас Шевченко, слова правди: “Борітеся – поборете”.
Ось поруч із нами стоїть символічна могила наших братів-героїв, які загинули у Києві, символічний пам’ятник їм. І я пригадую слова Шевченка: “Добре, батьку, робиш, що співати, розмовляти, на могилу ходиш”.
Так ось потрібно нам приходити на ці могили героїв нашої Небесної Сотні, щоби нарешті прокинутися від цього незрозумілого сну, зрозуміти, що вони стояли за правду і за волю, і ми повинні за це стояти.
Нехай слова Шевченка “Борітеся – поборете” стануть для нас вічним заповітом. Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Слава героям!