22 квітня 2025 року, у Світлий Вівторок, Гурбинський Свято-Воскресенський чоловічий монастир став місцем глибокої духовної єдності, національної памʼяті та щирої молитви. У цей день братія монастиря, духовенство та численні прочани урочисто відзначили Престольне свято головного храму обителі, поєднавши його з традиційним щорічним вшануванням Героїв України.
Свята земля Гурб, просочена кров’ю полеглих вояків УПА, знову зібрала біля себе тих, хто не забуває — хто продовжує молитву за правду, за волю, за воскресіння України.
На запрошення митрополита Рівненського і Острозького Іларіона та намісника монастиря архімандрита Онуфрія (Ляди), Божественну літургію очолив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Йому співслужили архієреї: митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, а також намісник обителі архімандрит Онуфрій та десятки священнослужителів із різних єпархій і монастирське духовенство.
Разом із духовенством молилися народні депутати України, представники влади, благодійники, парафіяни, паломники та всі ті, для кого Гурби — не просто історія, а місце, де оживає дух українського спротиву, жертви та воскресіння.
Молитва лунала серед весняного лісу, мов передчуття тиші, яка приходить після бою — не як забуття, а як спокій для душ.
Особливо глибокими стали молитовні прохання за українських воїнів, які сьогодні, як і 81 рік тому, боронять волю рідної землі. Молилися за мир, за перемогу, за повернення полонених, за зцілення нашого народу від ран війни та втрат. Возносили заупокійні молитви за воїнів УПА, полеглих сучасних захисників, добровольців і всіх, хто поклав життя, аби ми могли вільно молитися.
Під час літургії владика Іларіон звершив дияконську хіротонію над іподияконом Віктором Стихуном, вихованцем РДС.
Після завершення літургії відбулася панахида пасхальним чином. І саме ця молитва — на могилах повстанців, у дні світлого торжества — звучала як відповідь вічності: смерть не має сили, якщо за нами правда. Христос воскрес — і воскресає народ, який пам’ятає, який не боїться, який продовжує.
У своєму слові митрополит Димитрій наголосив: «Місця, де молилися і воювали наші герої, — це святі простори. Тут не просто історія — тут дух. І ми, їхні нащадки, маємо нести цей дух далі: у нашій вірі, у молитві, у готовності стояти за Україну.»
Урочистості в Гурбах завершилися, але їхній духовний відгомін лишився з усіма, хто цього дня торкнувся святої тиші лісу, в якій звучить Євангеліє Воскресіння і шепоче земля: «Пам’ятай. Молися та Борись за Україну».
За матеріалами пресслужби Рівненської єпархії ПЦУ та фейсбук-сторінки Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря м. Львова
Пресслужба Львівсько-Сокальської єпархії
