Сьогодні у вівторок другого тижня Пасхи, коли за церковним календарем день поминання померлих. Хоча ми вже всі відвідали гроби, могили наших близьких, але саме з цього дня Церква починає молитися за спокій душ і цей вівторок другого тижня після Пасхи вважається днем поминання померлих – Радонницею, коли ми йдемо на могили наших родичів і з ними ділимося великою радістю Воскресіння Христового. Так символічно, ми сьогодні – в цей день, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, звершили заупокійну Літургію за багаторічним настоятелем цього храму, якого пам’ятає кожний із вас: і старі, і молоді пам’ятають, тому що відійшов він від нас зовсім недавно – рік назад, і ми з вами, пам’ятаючи його у своїх молитвах, кожного разу підносимо за нього прохання, щоб Господь упокоїв його душу.
Зовсім недавно це сталося, але здається, що минув вже великий час. Зрозуміло, що людська пам’ять буває дуже зрадливою. Часто ми будемо все більше забувати про отця Михайла, але для того, щоб була якась видима ознака, яка буде все більше і більше нашу пам’ять повертати до цього, ми зараз після заупокійної літії, вийдемо на початку нашого храму, де освятимо пам’ятну дошку, на якій дуже коротко записано основні події діяльності отця Михайла. Дошка – не може приховати тих багатих справ: багаточисленних, добрих справ, які творив отець Михайла. Ви сьогодні символічно у апостолі чули про те, що апостол каже, що одна слава для сонця, інша для місця, і інша для зірок. Так само є різна слава для людей, тому що не всі, якщо це торкається чоловіків, то не всі стоять біля престолу, стають священнослужителями, щодо жінок, то не всі розділяють їмостей, а треба сказати, що життя отця Михайла Піха було особливим, тому що він трудився у винограднику Христовому і прийшов час смерті, яка скосила, забрала його від нас, і поставила перед Господом. Ми не очікували, що так швидко хворобою, догорить наш отець Михайло, догорить його лампада відданої праці Церкві Христовій і Богові. Все це відбувалося на наших очах, і всі ми бентежились, підносячи наші молитви до Бога, щоб Він зцілив отця Михайла. Ось дивіться, саме у цей час, коли він важко хворів, він так багато зробив добрих, святих справ. Саме тоді було і прославлення цієї ікони, яка перед вами стоїть. Він так служив Божій Матері, що навіть мав честь упокоїтись на Благовіщення Пресвятої Богородиці, немовби Мати Божа сказала до нього: «не бійся, ніяка смерть тебе не поставить перед лицем Господнім, а Я поставлю». Діва Марія, яка народила Сина Божого і має велику участь молитися за кожного із нас, просити за кожного із нас перед Своїм Сином, зробила це з отцем Михайлом.
Мені б хотілось, щоб ми пам’ятали його працю, те, що він хотів, щоби наша Кам’янка-Струмилова пам’ятала свою історію, мала свою ікону, щоби кожний із нас знав історію рідного краю, читав і знав; прославлення ікони Кам’янко-Струмилової, тією книгою, яку він написав, і тими численними проповідями, якими він вас повчав, не говорячи вже про таїнства і Богослужіння, які він тут служив, і все те, що він доброго вам зробив, ведучи вас до спасіння і вічного життя, тому що йому була доручена така паства як ви, і кожний із нас повинен пам’ятати його не тільки цим днем, не тільки днем його відходу в вічність, його приходу у цей світ, пам’яті його небесного покровителя – Архістратига Божого Михаїла, дні поминань померлих, але кожного дня зранку і ввечері, повинні згадувати отця Михайла. Якщо це стосується священнослужителів, то вони повинні пам’ятати це, тому що він ще виконував обов’язки декана. Отці це повинні добре знати, і повинні молитися перед жертовником, Престолом Божим за його упокоєння.
Немає таких слів, ще раз подякувати покійному отцю Михайлові за те, що він був з нами, жив з нами, служив з нами і навчав нас. Немає таких слів, тому що це була така людина високої духовності, пастир, патріот, стояв за Україну, переживаючи за неї і говорив, що ми повинні відстоювати свою державу, свою Україну, свою землю і його свічка дуже швидко загоріла в цей непростий час. Саме тепер ми потребуємо його підтримки, його досвідченого слова, а його вже немає з нами. Саме тому ми зараз з отцями і всіма вами помолимось, а потім вийдемо до двору і там освятимо пам’ятну дошку і відвідаємо його могилу на нашому місцевому цвинтарі. Нехай спочиває у радості Воскреслого Спасителя. Христос Воскрес!