У зв’язку з поширеною у ЗМІ заявою Синоду Московського Патріархату в Україні вважаємо за необхідне зазначити, що текст заяви містить неправду та маніпуляції, вочевидь, покликані заплутати читачів, які недостатньо обізнані з реальним станом справ у церковному середовищі України та світу.
Насправді ж:
Патріарший та Синодальний Томос про автокефалію долає церковне розділення в Україні. Підтверджено це тим, що на Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. розділені гілки створили єдину автокефальну Помісну Українську Православну Церкву. На сьогодні вже понад 500 релігійних громад від Московського Патріархату виявили добровільне бажання долучитися і цей процес триває. Те, що більшість ієрархів Московського Патріархату в Україні дотепер ще не виявили бажання приєднатися до цього процесу свідчить лише про небажання чи неготовність цих ієрархів, а не про, начебто, помилковість самого процесу.
Московський Патріархат в Україні не є тут Помісною Церквою, а є частиною Російської Православної Церкви. Надання ж Томосу про автокефалію – це пряме і цілком канонічне право Вселенського Патріархату. Завдяки реалізації цього права через Томос Вселенського Патріарха було проголошено і утверджено автокефалію переважної більшості Помісних Церков (10 з 15-ти).
Те, що сприйняття (рецепції) рішення надати Православній Церкві України Патріарший та Синодальний Томос про автокефалію в повній мірі ще не відбулося, аж ніяк не означає, що цього не станеться взагалі. Говорити про принципову неможливість визнання Помісної Української Православної Церкви з боку інших Православних Церков немає ніяких підстав. А очікувати цілковитої рецепції лише через 3 місяці після проголошення Томосу дещо недоречно. Тим більше робити це представникам Російської Православної Церкви, яка сама очікувала на своє визнання 141 рік (1692 місяці!).
Представники Московського Патріархату подають позиції деяких Помісних Церков, як підтримку власного бачення ситуації. Однак приміром, Кіпрська Православна Церква у своїй позиції по українському питанню вказує, що для досягнення певного результату потрібен час і лише якщо згодом остаточну єдність здобути не вдасться, то в такому разі Кіпрська Православна Церква звернеться до Його Всесвятості Вселенського Патріарха, щоб він, згідно своїх виняткових повноважень, скликав Всеправославний собор або зібрання Предстоятелів Помісних Церков для вирішення ситуації. Того факту, що в своїй заяві Синод Кіпрської Церкви висловлює незгоду з рішеннями і позицією РПЦ (разом з її складовою в Україні), ієрархи Московського Патріархату, чомусь, впритул не помічають.
Намагання називати історичну та канонічну аргументацію рішень Константинопольської Матері-Церкви «безпідставною, штучною, надуманою та такою, що суперечить Церковним канонам» є необґрунтованим, адже окрім порожніх епітетів ніяких аргументів для цього авторами звернення не наводиться.
Єднання і примирення – це благо, а той хто їм сприяє – чинить добро. Константинопольський Патріархат значно посприяв об’єднанню українського Православ’я. Натомість Московський Патріархат в Україні за майже 30 років лише перешкоджав досягненню і церковної єдності, і визнанню автокефалії.
Церковну єдність порушує той, хто в односторонньому порядку розриває Євхаристійне спілкування з не догматичних причин. Саме це зробила РПЦ та її українська Митрополія.
Для відкликання Патріаршого та Синодального Томосу про автокефалію Православної Церкви України немає жодних підстав, як би цього не прагнули у Кремлі і не ретранслював такі думки Московський Патріархат в Україні.
Як випливає з доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини, стаття 18(3) Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вказує, що національна безпека не є допустимою підставою для обмеження свободи релігії або переконань. Однак обмеження допуску представників Московського Патріархату до військових частин та об’єктів аж ніяк не є обмеженням у праві сповідувати християнство чи висловлювати свої переконання. Скарги на не допуск до військових об’єктів від структури, яка жодного разу офіційно не визнала та не засудила російську агресію, що вже 5 років знекровлює Україну, викликають лише сумний подив.
Певні проросійські ЗМІ інформують про конфлікти, пов’язані з переходом громад, проте, є очевидним, що це не масові, а штучно створені конфлікти Російською Церквою в Україні.
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній неодноразово наголошував, що об’єднання Українського Православ’я повинно відбуватися мирно, без насильства, на Євангельських засадах любові. Події останніх місяців засвідчили, що рішення про перехід до єдиної Помісної Української Православної Церкви ухвалюються абсолютною більшістю голосів вірян, а сам процес церковного об’єднання є мирним і реалізовується згідно чинного українського законодавства.