Пасхальне послання Високопреосвященного митрополита Димитрія

Що відчуває кожен із нас, коли спочатку тихенько, а потім все голосніше і голосніше в ніч Великодня лунає повсюдно спів цієї пасхальної стихири? Ми відчуваємо блаженну і невимовну радість, адже за мить прогримлять слова: "Христос Воскрес – Воістину Воскрес!" І навіть найвіддаленіші від релігії, від віри, від Церкви людські серця відгукуються на цей спів відчуттям, що в них криється глибокий зміст пасхальної радості. Ми знову і знову переживаємо цю радість і немає у нашому житті більш світлих хвилин, аніж ті хвилини, які з’єднують нас із Воскреслим Христом, що постає із гробу. Із того гробу, який раптом, в одну мить, із місця тління і смерті стає життєдайним, стає місцем, з якого б’є життя. Чи могли ми десь бачити гріб, з якого раптом знову починається життя? Такий гріб єдиний і це, звісно, гріб Ісуса Христа, в якому подолано смерть, стається воскресіння і починається оновлення.

У хвилини пасхальної радості ми сміливо разом зі святителем Іоаном Золотоустим запитуємо: "Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?" (1 Кор. 15, 55). Звідки у нас з'явилась така сміливість, з ким ми так наполегливо хизуємось перед обличчям смертного мороку? Звичайно, що з Воскреслим Христом, бо "Він воскрес – і впали демони! Він воскрес – і радіють ангели! Він воскрес – і життя триває! Він воскрес – і немає жодного мертвого в гробі!"

Якщо так голосно із церковного амвону у ІV ст. ці слова викликував Іоан Золотоустий, то чого нам боятися сьогодні? Боятися, що нас хочуть знищити? Але Христос уже з перемогою йшов на Голгофу. Боятися того, що ми тут на землі можемо втратити все? Але туди, куди ми йдемо, цього всього не потрібно, бо царство Христове не від світу цього (Ін. 18, 36). Отже, співаючи переможну пасхальну пісню, ми високо тримаємо знамено Христової перемоги над смертю і гріхом.

"Поглинута смерть перемогою", – каже апостол Павло в посланні до коринфян, бо "тлінне вдягнеться в нетлінне і смертне вдягнеться в безсмертя" (1Кор. 15, 54). Тому із року в рік, із покоління в покоління, переходить ця перемога, а разом із нею переконаність у тому, що смерть не є останньою правдою про життя, що не може безслідно згаснути любов і не може безслідно зникнути людська душа.

З цими переконаннями я вітаю всіх отців, монахів і монахинь, вірних Львівської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, нашу владу і воїнів зі світлим Христовим Воскресінням! Бажаю всім внутрішнього миру і душевного спокою. Нехай воскреслий Христос підніме нас, занепалих духом, напоїть нас "питтям новим", осяє нас пасхальним світлом, щоб ми "смерті святкували перемогу і життя вічного початок!" Амінь!