Дорогі брати і сестри! Кожна недільна зустріч за найвеличнішим богослужінням — Літургією святого Василія Великого, — наближає нас до того Дня, заради якого ми з вами наклали на себе подвиг Святого і Великого посту. В народі кажуть, що вже тривають названі тижні - хрестопоклонний, поклонний, вербний, страсний, або білий, а це означає, що Світлий День Христового Воскресіння вже близько.
В цю неділю нам Свята Церква пропонує віддати особливу шану преподобному Іоанну Ліствичнику, ігумену Гори Синайської. В особі цього дивного й величного подвижника Церква віддає шану всім преподобним отцям пустинножителям, відлюдникам і безмовникам, які в подвигу посту й молитви просяяли та нам в настанови залишили прекрасні твори, наприклад такий твір, як «Ліствиця» преподобного Іоанна, пам’ять якого ми сьогодні творимо. У перекладі з церковнослов’янської слово «ліствиця» означає «драбину», «сходи», по яких людина здатна піднятися на певну висоту. Висота ця буває різна, як і власне вигляд самої драбини. Для нас під словом драбина розуміється річ, здебільшого змайстрована з дерева, для того, щоб допомогти людині долати певну висоту у господарстві. Сходи ми уявляємо більше у прекрасних палацах, хатах, на площах міст, якими людям зручно підніматися вгору, навіть прямувати до храму.
Для людей різного фізичного стану й здоров’я буває тяжко підніматися вгору сходинками. Завжди чатує на нас небезпека спіткнутися і впасти. Так само буває і в духовному житті. Подумки ми його провадимо також по сходинках. Піднімаємось, сходимо і знову падаємо. Позбуваємось гріхів і знову піднімаємось. Коли тягар наших гріхів робить наше сходження по драбині важким, тоді ми розпочинаємо стрімголов падати вниз.
Взагалі «ліствиця» — слово і річ біблійні. У Священному Писанні прекрасно описано сон патріарха Якова, в якому він бачив ліствицю від землі до небес «і ось ангели Божі піднімаються і сходять по ній» (Бут. 28, 12). Цю ліствицю Свята Церква образно поєднала з Божою Матір’ю, через Яку Господь зійшов до нас, для того, щоб Нею вивести нас на небеса.
Першим керманичем у тому, щоб без спотикання підніматися ліствицею для нас викликається бути сьогодні нами оспіваний прп. Іоанн Лісвичник. У своїй книзі «Ліствиця» він пропонує нам ці сходинки духовного сходження. Зміст книги побудований дуже цікаво. Вона вміщує тридцять розділів за числом років Господа нашого Ісуса Христа при вступі Його на проповідь. Фактично тридцять розділів — це є тридцять духовних сходинок, якими ми поступово крок за кроком піднімаємось вгору, долаючи всі наші пристрасті й гріхи. Очищаючись від усякої скверни, якою страждає кожна християнська душа.
Про цю книгу нам не слід згадувати тільки цього дня і говорити про неї. Адже її зміст настільки духовно багатий, повчальний і викривальний, що однієї проповіді буде недостатньо. Цю книгу потрібно читати кожному із нас, хоча б у піст, бо ми під час Святої Чотиридесятниці найбільш за подвигом подібними є на ченців, до яких за змістом скерована ця книга.
Взагалі пустинножителі, що в подвигу посту й молитви просяяли, залишили для нас прекрасну аскетичну літературу. Її завжди нам потрібно читати, особливо «Добротолюбіє». Зараз багато книг аскетичного змісту перекладено українською мовою, зокрема «Добротолюбіє» в п’яти томах. Цей переклад здійснив наш Святійший Патріарх Філарет. Духовна література такого змісту нас збагачує, формує в нас почуття відрази до гріха і подає нам легкість у доланні сходинок духовного сходження.
Як навчає нас прп. Нестор Літописець: «Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що напоюють всесвіт увесь. Се є джерелом мудрості, бо є у книгах незмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось, вони є уздою стриманості». Нехай же ця стриманість доведе нас всіх сходинками ліствиці до небесних осель. Амінь!