Дорогі брати і сестри! Сьогодні Православна Церква святкує велике дванадесяте свято, яке має кілька назв: Святе Богоявлення, Хрещення Господнє і Просвітлення, як називає нам його синаксарій мінеї.
Святе Богоявлення немов запечатує цикл Різдвяних свят, ним ми покладаємо кінець нашим Різдвяним святкуванням, хоча й попереду є ще одне дванадесяте свято, яке за змістом своїм могло б увійти у цей Різдвяний цикл – це Стрітення Господнє.
До цього часу ми з вами вшановували народження Богонемовляти Ісуса Христа, втіленого Сина Божого. У святі Хрещення Господнього, сьогодні, ми зустрічаємося із Ісусом Христом, Якому сповнилося 30 років.
До цього часу Він не був відомий нікому. Після повернення святого сімейства з Єгипту Господь Ісус Христос проживав у Назареті і тільки церковне передання і Святе Євангеліє донесло до нас зовсім незначні епізоди з цього періоду Його життя. Знаємо, що Він перейняв досвід і професію від названого батька і займався теслярством.
Однак головною дійовою особою поруч із Господом сьогодні виступає Іоан Хреститель, постать, часто згадувана в Євангельських подіях і добре відома для кожного із нас. Церква називає його пророком, Предтечею і Хрестителем Господнім.
Він від народження свого живе і подвизається у пустелі. У певний, визначений Богом, час голос проповіді його громоголосно лунає над берегами Йордану і проникає у чи не кожне юдейське серце. Слова його тривожать і проймають кожного і сотні людей ідуть хреститися від нього, каяться у своїх гріхах і слухають його проповідь.
Можемо уявити собі, як серед маси народу, що йшов на береги Йорданські, шукаючи Іоана, йшов і ніким не впізнаний і нікому не відомий Ісус Христос. Він напевно так само дорогою споживав їжу, розмовляв із людьми, навряд чи звертав на себе особливу увагу.
Так було до тих пір, поки Ісус не вийшов на берег Йордану, де одразу Його зауважив Іоан Хреститель. Яка надзвичайна роль випала на долю Іоана! Йому як пророкові була дарована особлива благодать впізнати Христа, назвати Ісуса з Назарету Месією.
У цьому моменті явлення Христа, як і в усьому іншому, про що читаємо ми у Святому Євангелії, проявляється велике смирення втіленого Слова Божого. Ісус Христос не йде в оточені сонму небесних ангелів, що належить Йому за достоїнством Царя Слави, а у великому смиренні не знаний ніким іде серед натовпу звичайного люду.
Ісус Христос народжується у великому смиренні, минає тридцять років і ми бачимо у Нього те ж саме смирення.
Світить сонце, світять інші зірки, на нічному небі з’являється місяць – все це ми бачимо, але чи думаємо Хто стоїть за всім цим, Хто тримає у руці Своїй увесь безмежний космос, чи думаємо, що над цим стоїть Господь Бог? Людина кидає зерна в землю, докладає якихось певних зусиль, але чи думаємо ми, що кожного дня, щомиті над кожною зернинкою стоїть Бог, стоять сили природи Ним створені, за якими ця зернина проростає? Чи спить людина, чи перебуває у бадьорості, бдінні і праці, але світ однаково перебуває у постійному русі, і за всім, що діється у ньому, невидимо, так би мовити у тіні, стоїть Бог.
У цьому проявляється Його велике смирення так само, як проявилося воно і в явленні Божому, Його пришесті на Йордан.
Іоан Хреститель відразу помічає Ісуса Христа і виділяє Його із натовпу, і промовляє: “Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу” (Ін. 1, 29). І ми всі чули щойно, у прочитаному Євангелії, той діалог між Христом та Іоаном Хрестителем, що слідував за цим.
Ми не можемо не дивуватися тому, що відбувається на Йордані. Господь, прийшовши сповнити весь Закон, навіть тому, що проповідував Іоан Хреститель, підкорюється, Безгрішний приймає гріхи світу, погружається у води, Творцем яких Він Сам є і омиває у них ці гріхи.
Вода чиста, але приймає Найчистішого й освячується та очищується. У богослужбових книгах читаємо ми про море, що побігло, і про Йордан, який впадав у це море, що він повернувся назад.
Святитель Василій Великий, розмірковуючи про цю подію, каже, що Спаситель погружається у води Йорданські і погружає у ній старого Адама, а коли виринає з цієї води Він, то в Його особі постає Новий Адам.
Так само і ми через Святе Хрещення, погружаючись у воду, омиваючись водою, приймаємо очищувальну дію освяченого водного єства, приймаємо на себе благодать Божу і народжуємося, але вже не в плоті, а в дусі.
Важливим є те, що на Йордані відбувається велична подія – явлення Бога, Пресвятої Тройці. Отець голосом із неба і Дух Святий у вигляді голуба засвідчують що Ісус Христос є істинний Син Божий, Який прийшов для того, щоби взяти людський гріх на Себе і викупити людей з під влади гріха і смерті.
У цей день, дорогі брати і сестри, за давнім звичаєм ми освячуємо воду. Для чого? Щоби стати причасниками благодатної дії Йорданських вод після омовіння у них Спасителя. Ми, звичайно, не перестаємо грішити, але каємося, щиро каємося у гріхах своїх, а окроплення цією водою і споживання її є одним із видимих засобів для очищення тіл і душ і оновлення їх для життя вічного.
Нехай же благодать Божа і благодать цього свята Просвітлення спочиває на всіх вас до кінця віку. Амінь!
ПРОПОВІДЬ >>>