Дорогі брати і сестри! Я щиро вітаю вас із престольним святом вашого храму, днем Святого Духа. Вітаю всіх парафіян цього храму і перш за все хочу подякувати отцю-настоятелю і всім вам за те, що сьогодні маю можливість звершувати Божественну Літургію у цьому, хай ще незакінченому, але новозбудованому храмі. Коли я ввійшов до цього храму, то одразу побачив як багато праці ви вклали у це будівництво, клались цеглина за цеглиною для того, щоби виріс цей рукотворний храм. Всі ви, брати і сестри, є будівничими цього храму, незалежно від того, хто скільки праці чи коштів вкладає. Адже згадайте сарептську вдову, яка вклала до скарбниці храму лишень дві лепти. Мізер, здавалося б, але що сказав Христос учням: "Істинно кажу вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала… Вона з убогості своєї поклала весь прожиток свій, що мала". (Лк. 21, 1-4) А все тому, що пожертва її була від щирого серця, не на показ. Отже, дивлячись на цей рукотворний новозбудований, але ще не оздоблений храм, будемо твердо вірити, що одного разу, через не такий довгий проміжок часу, сюди ще раз увійде архиєрей, щоби освятити святий престол, стіни, розписи, іконостас цього храму. І у молитвах належить просити, щоби Господь утвердив престол цього храму незахитаним, щоби зміцнив вашу громаду.
Дуже важливо поруч із цим рукотворним храмом так само плекати і леліяти душу свою як храм Духа Святого і усвідомлювати, що всі наші рукотворні храми, їхня краса, велич, убранство, народжується від храму душевного, того храму, який ми плекаємо у самих собі. Ось наприкінці кожної Літургії ми співаємо слова: «Ми знайшли віру істинну, прийняли Духа Небесного». Ми промовляємо ці слова не стільки від свого імені, скільки, мабуть, від імені наших предків. І не випадково, що саме цього року ми увійшли до цього храму і звершили тут Божественну Літургію. Адже рік цей є ювілейним у церковній українській історії, бо вся Україна-Русь відзначає 1025-ліття з дня Володимирового хрещення у Києво-Руській купелі, другому Йордані – Дніпрі, нашого народу. І це від їх імені аж до нині ми щоразу стверджуємо, що віра наша є істинною.
Віра, дорогі брати і сестри, це те, що утверджувало всіх пророків і Старозавітніх праведників. Сьогодні ми святкуємо П’ятидесятницю, прославляємо Пресвяту Тройцю і можемо пригадати явлення Тройці патріарху Аврааму у вигляді подорожніх. Бог випробовував тоді віру Авраамову і від цього залежало майбутнє його роду, і Господь знайшов віру його міцною. Зображення Пресвятої Тройці, що у вигляді трьох ангелів перебуває за трапезою у дворі дому Авраамового під Маврійським дубом, ми називаємо Старозавітною Тройцею. Сьогодні ж перед початком Божественної Літургії ми освятили ікону Новозавітної Тройці, де у такій близькому до нашого людського образу зображено Бога. Саме у Новому Завіті втілене Слово Боже, Спаситель світу Ісус Христос, розкрив людям суть Троїчності Бога і Його Єдиносущності.
Дух Святий, третє Лице Пресвятої Тройці, ніколи не покидало людей. Як багато епізодів явлення Його ми знаходимо у Новозавітніх текстах. Коли Господь наш Ісус Христос увійшов у Йордан, Дух Святий у вигляді голубинім спочив на ньому (пор. Мф. 3, 13-17; Мк. 1, 9-11; Лк. 3, 21-22); під час Преображення Господнього у вигляді хмари Дух Святий покрив гору Фаворську (пор. Мф. 17, 1-9; Мк. 9, 2-8; Лк. 9, 28-35); також і при сходженні Духа Святого на апостолів, шум, наче від сильного вітру, наповнив увесь дім, а потім з’явились вогненні язики, що спочили по одному на кожному з апостолів (пор. Діян. 2, 1-4). Мені тут пригадується один свято-отцівський спомин про те, що, коли проповідував святий Василій Великий, то дехто у храмі бачив, як з його вуст виходив вогонь. Цей вогонь – це є слово, вогонь – це є любов, вогонь – це є Дух Святий. Невипадково ми апостолів називаємо богопроповідниками і духоносними, тому що вони сподобилися сповнення на них обітниці Христової, коли був посланий на них Дух Істини. Усе ж, дане Господом Своїм учням, стосується і нас, і таким чином ми з вами можемо і повинні також бути богопрооповідниками і носити у собі печать Духа Святого, бути Його вмістилищем. Важливо, дорогі брати і сестри, усвідомити це, важливо розуміти, в якого Бога ми віримо і якого Бога проповідуємо. У цьому нам може допомогти лише щира і глибока віра нашого серця; постійно слід плекати душі наші, бо їм належить бути храмами Духа Святого. Свята Церква повчає нас, що у душі, де є скверна, ненависть, де відсутня любов, там не може знаходитися Дух Святий. Тому то, закликаючи у молитві Духа Святого, ми просимо Його очистити нас від всякої скверни і спасти душі наші. Нехай Божа благодать завжди перебуває над вами, посилає вам поміч велику у завершенні будівництва і оздоблення цього храму, щоби ви входили до нього кожної неділі і кожного свята зі щирою молитвою сердець ваших, щоби за кожним богослужінням тут ви вибудовували духовні храми душ ваших і прославляли ім’я Бога нашого у Тройці Святій Єдиного. Амінь!