В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у першу неділю після П’ятидесятниці, Свята Православна Церква звершує пам'ять усіх святих, відтак і день сьогоднішній називається неділею всіх святих.
Щойно в євангельському читанні ми з вами чули, які ознаки і властивості характеру і поведінки повинен набути хритиянин, щоби досягти святості. Ми також чули і про знаряддя, яке допомагає нам на цьому шляху, бо каже Христос: «Хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене». (Мф. 10, 38) І ось так потрібно все життя нести хрест свій у смиренні, не нарікаючи і не вихваляючись, і тоді й ми з вами долучимось цієї святості і осягнемо вічного блаженного життя у Царстві Небеснім. Бо смирення, за словом Христовим, є велика річ: «Будуть останні першими, і перші – останніми». (Мф. 20, 16)
Навряд чи святі Христової Церкви брали на себе якийсь інший тягар, окрім свого хреста. Вони зі смиренням несли саме свого хреста і у всьому покладались на волю Божу. І мученики, і сповідники, і святителі, і праведники, і преподобні, і рівноапостольні, і священномученики, і преподобномученики – всі святі несли кожний свого хреста і тому осягнули вічне життя, Царство Небесне, стояння, повсякчасне стояння перед лицем Божим.
Але ми, дорогі брати і сестри, помиляємося, якщо думаємо, що святі це тільки ті, яких прославила Церква через акт канонізації, яких вона причислила до собору святих. Святими є всі ті, які прожили просте благочестиве життя й у вірі і надії на Бога закінчили свою земну путь. Зовсім не знанні для нас, але вони є і серед наших родичів, і серед знайомих. Це люди, які ззовні були дуже простими і ось так дуже просто творили великі діла віри, любові і милосердя. Вони, відійшовши у вічність, осягнули Царство Небесне, осягнули спасіння і стали перед Престолом Божим разом зі всіма шанованими Церквою святими. Сьогодні Церква згадує і вшановує і цих незнаних святих.
Однак святитель Димитрій, митрополит Ростовський, запитує кожного з нас і навіть самого себе, чи радіють наші святі небесні покровителі, молитвеники і заступники, кожного із нас: Івана, Володимира, Андрія, Катерини, Оксани і всіх-всіх без винятку; чи радіють вони, споглядаючи на наше земне життя? Чи бачать вони у нас тих, хто смиренно несе свій хрест по життю? Звичайно, коли вони бачать, що ми грішимо, радості в них не може бути ніякої. Але якщо ми тут, у земному житті, хоч і грішимо, але каємось перед Божим, тоді великою буває радість на небесах за нас.
Пророк Ісая про тих, хто не провадить праведного життя, порівнюючи їх зі святими, говорить, що одні будуть насиченні, а інші – голодними, одні будуть напоєними, а інші – повсякчасно спраглими, одні будуть веселитися, а інші – ридатимуть, одні будуть співати пісень, а інші – скорботними серцями своїми. Так пророк Ісая ще у Старому Завіті порівнює вічну участь грішників і святих праведних людей, які осягають небеса.
Тож скажіть, чи є місце на небесах грішнику? Звичайно, що кожен з нас скаже «Ні!» І правильно скаже! Але, чи є шанс, хоча б одна остання можливість тут на землі у грішника стати праведником? Є! Є цей шанс, і можливо це через віру та покаяння. Бо співаючи велику похвалу вірі, апостол Павло говорить, що «Віра є здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому». (Євр. 11, 1)
Апостол пояснює, що віра рухала усіма старозавітніми праведниками, спонукаючи надіятись на Бога і жити для Нього одного. Він каже, що через віру Авель приніс кращу жертву, через віру врятувався Ной, збудувавши ковчег, через віру був врятований Лот, при знищенні Содома і Гомори, вірою утверджувались серця великих патріархів Авраама, Ісаака і Якова, вірою народила безплідна Сара, віра рухала Мойсеєм у пустелі. І, з-поміж іншого, апостол говорить: «Вірою Раав, блудниця... не загинула з невірними». (Євр. 11, 31) Тобто, спаслася блудниця.
Ми можемо зараз сказати: «Апостоле Павле, чи ти тут не обмовився, чи все вірно сказав?» Але він відповість вам: «Ні! Тому що Христос для того і прийшов на землю, щоби грішників зробити праведниками, і обожити всіх без винятку».
У Церкві Православній одним із найбільших догматів є догмат викуплення. Що таке це викуплення? Це Христос Бог, втілене Слово Боже, викупив кожного із нас від гріха, зодягнувшись в людську природу. Бог визволив нас від гріха і смерті, і тому кожний із нас за твердою і глибокою вірою і через благодать Святого Духа, покаяння і очищення, може осягнути Царства Божого і вічного блаженного життя.
Святими не ставали ангели, ані якісь надзвичайні істоти, а такі самі грішні люди, як і ми, у житті яких, однак, одного разу сталася велика переміна, й ім’я їй Христос.
Блаженний Феодорит, який тлумачить послання святого апостола Павла і взагалі все Священне Писання, особливо Новий Завіт, звертає велику увагу на згадані вже слова про блудницю Раав, він наголошує як раз на тому, що це у наших силах бути святими, і все залежить від нашого рішення, бажання і наших вчинків.
Святитель Григорій Богослов, звертаючи увагу на ті ж таки слова говорить, що і падіння праведнику посилається для того, щоби він, підвівшись, ще міцніше стояв на ногах, стояв у вірі. І ось, каже святитель, якщо ми бачитимемо таких подвижників у житті, які провадять святе життя і водночас часто падають, але каються і підводяться, щоби не осуджували їх.
Узагалі, не наша людська справа осуджувати ближнього, бо ми на себе накладаємо властивості Божественного суду, ми творимо із себе богів, бо лише у владі Творця судити творіння. Нам же навпаки належить підтримувати ближніх, давати опору тим, хто бажає йти за Христом. Адже і нам не раз потрібні будуть і допомога, і підтримка і розуміння.
Нехай, дорогі брати і сестри, наші небесні покровителі, всі святі, яких ми сьогодні згадуємо, моляться повсякчасно за нас і будуть нашими великими заступниками перед Престолом Божим. Нехай вони вимолять у Бога для нас чеснотне, мирне, благочестиве життя тут на землі, а пізніше життя вічне разом із ними у Царстві Небесному. Амінь!
(проповідь виголошена під час Божественної Літургії у Покровському кафедральному соборі у неділю 1-шу після П’ятидесятниці, всіх святих, 30 червня 2013 року Божого)