Дорогі брати і сестри! Кожна неділя Великого посту наповнена багатим духовним змістом. Якщо у минулу неділю ми звершували торжество нашої віри, то цю неділю по-справжньому можна вважати і величати як торжество молитви. Чому ми цю неділю можемо називати торжеством молитви? Тому що сьогодні, у другу неділю Великого посту, ми звершуємо пам'ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фесалонікійського, а також сьогодні звершується пам’ять всіх преподобних і богоносних отців Києво-Печерських, а разом з ними і всіх преподобних отців, які просяяли у подвигах посту і молитви.
Щойно ви прослухали Євангельську розповідь про зцілення розслабленого. Як вам здається, чи бачите ви тут силу віри і молитви тих товаришів, які навіть дах будинку розібрали, щоби спустити розслабленого до Ісуса. Якщо поміркуємо, то насправді вони вдались до, певною мірою, злочинних дій, але все лиш тому, що бачили перед собою одну мету – подарувати здоров’я другу, і всім серцем вірили, що Ісус, званий Христом, у силі зробити це. Господь, побачивши велику силу їхньої віри, в ту ж мить сказав: «Чадо, відпускаються тобі гріхи твої» і «Встань, візьми постіль твою і йди до дому твого». (Мк. 2, 5; 2, 11) Коли ж ми з вами мислено перенесемось до подвигу преподобних і богоносних отців, побачимо також незміримо велику віру і велику силу молитви цих святих людей. Вони були здатні перетворити своє гріховне єство, прилучити себе до Христа і також перетворити всіх, хто знаходився навколо них, хто бажав цієї зміни у собі.
Все богослів’я святителя Григорія Палами спрямоване на розкриття змісту дуже цікавої, змістовної, сповненої глибокого духовного сенсу деталі християнського буття. Він одним із перших увів у богослів’я такий термін, як богопричасність людини. Цей вислів ми не зможемо уповні зрозуміти, якщо не будемо мати сильної віри і сильної ревної молитви, бо тільки наше спілкування з Богом звершує і реалізує цю богопричасність. Пригадуються слова зі Святого Писання, сказані Христом Ісусом і повторенні святим апостолом: «Коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте». (Кор. 11, 26) Ось сьогодні ті, хто будуть приступати прийняття до Святих Таїн, чи мають вони перед собою, чи підносять у думці перед собою під час молитов образ розіп'ятого Христа Спасителя? Чи свідчать вони спочатку про смерть Христову задля вилуплення світу, а потім і про славне Воскресіння Його? Ми недаремно і не випадково називаємо Святі Христові Тайни «Причастям», тому що всі ми стаємо через Них богопричасниками.
Однак ми не можемо стати богопричасниками приймаючи тільки одне Таїнство, бо і причащатись можемо на осуд. Лише людина, яка творить добрі діла, яка оновлює свою гріховно змінену природу на богоподібну, на духовну, лише така людина здатна обожнити себе і стати богопричасною. Богослів’я святителя Григорія Палами, його твори розривають сутність нашого обожнення. Такі вислови як боготворіння, богопричасність, обожнення - це глибока термінологія богослів'я святителя Григорія Палами, яку сам він пояснює у придбанні Фаворського світла. Сам святий Григорій перед прийняттям архієрейського сану, перед написанням величних трактатів, здобув і велику віру і велику силу молитви, подвизаючись на святій горі Афон. І ніхто більше чи краще за нього не розкрив божественний аспект Фаворського світла, яке осяювало Христа під час Преображення, його незмінність, його нетварність, тобто несотвореність і нематеріальну природу. Однак найважливішими його тезами було те, що це не просто божественна енергія. Це було б дуже просто і зрозуміло, це було б не дивно, якби Всемогутній Бог володів якоюсь особливою енергією. Але святитель Григорій Палама вчить, що це торкається кожного із нас. що всі ми можемо стати причасниками цього світла, носіями цієї енергії, обожненим творінням, тому що ми є від початку обожнені через створення Господом. Христос Бог народжується, приймає наше тілесне єство, оновлює його у Воскресінні і виводить на небеса, поставляючи праворуч Сили Божої.
Причасниками цього Фаворського світла стали також преподобні і богоносні отці, обличчя яких світилися, і навіть тіла їхні світилися. Це придбали вони через постійний подвиг посту і молитви. Придбали вони не якусь фантомну енергію чи силу, а причасність до Бога і обожнення свого єства. Коли ви читатимете Києво-Печерський Патерик, то знайдете там у розповідях ознаки цього придбаного ними Фаворського сяяння. Там розповідається, що обличчя преподобних сяяло, що вони книги читали, водячи долонями по аркушах і освітлюючи собі таким чином написане. І все це, повторюсь, було придбане лише невпинною молитвою і ревною вірою.
Тому, дорогі брати і сестри, сьогоднішня неділя дуже яскраво нам засвідчує і пояснює, що Божественне Фаворське світло може торкнутися кожного з нас, якщо тільки ми хочемо і здатні самі себе перетворити, а також вона пояснює нам, що обожнення є кінцевою метою християнського буття. Святитель Григорій Палама помирав з такими словами на устах: «В горні, в горні! До небес, до світла!» Я хочу щоб кожний з нас мав собі за мету стати причасним до Бога і пам’ятав ці слова: «До небес, до світла, до вічного життя!» Амінь!