Я щиро вітаю вас із нашим престольним святом Покрова Божої Матері і загальнодержавним святом Днем захисника України, який ми цьогоріч святкуємо вперше!
Покров Божої Матері означає заступництво Її над усім християнським народом. Під Твою милість сьогодні прибігаємо, молитов наших не зневаж, але вислухай милостиво нас. Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором! - взиваємо ми сьогодні до Пресвятої Богородиці.
З давніх-давен це свято відзначається побожними християнами. Прийшло воно до нас із Візантії, але церковні письменники по-різному представляють його і відносять початки його традиції до різних років: одні кажуть, що це була друга половина IX століття, інші - що це був початок X століття. Прийшло до нас це свято, як я казав, із Царгороду, хоча насправді Константинопольська Церква не відзначала його аж до 1940 року, коли встановила його святкування 28 жовтня. У Царгороді було два храми зі святинями, пов’язаними з Божою Матір’ю, перед якими щоп’ятниці творилося особливе моління. У Влахернській церкві знаходився мафорій або ж омофор Божої Матері, натомість у Халкопратійській церкві зберігався пояс Божої Матері. Ось із цими двома святинями церковні письменники і пов’язують шанування Покрову Божої Матері.
Під час навали невірних на Константинополь усі містяни зібралися у Влахернській церкві, щоби попросити заступництва в Божої Матері. І ось, коли ця молитва наповнила храмі, юродивий Андрій побачив таке видіння: Божа Матір явилася у повітрі біля вхідних храмових дверей, пройшла до вівтаря, відкрила раку з Її омофором і, піднісши його догори, стала так у вівтарній частині. Тоді Андрій звернувся до свого учня Епіфанія: чи бачиш ти, брате, Богородицю? Він сказав: бачу і жахаюся! Більше ніхто не бачив цього молитовного Покрову Божої Матері, явленого в цьому храмі, лише ці дві людини. Але навіть від цього короткого діалогу в нас вселяється певне благоговіння, благочестивий страх від того, як Божа Матір прийшла на допомогу тим, хто потребував її.
Найбільш імовірно, що історія цього свята тісно пов’язана з історією нашого народу. Невипадково я казав на початку, що по-різному представляють церковні письменники започаткування свята Покрова Божої Матері. Так ось, більшість схиляється до того, що подія, яка стала підґрунтям для встановлення святкування, відбулася в рік походу на Царгород нашого київського князя Оскольда, який тоді ще був поганином, язичником. Для цього князь зібрав велике військо, настільки, що від величезної кількості лодій, які прийшли з Русі, Чорне Понтійське море видавалося насправді чорним. Візантійців це привело у справжній жах і, не маючи звідки чекати порятунку (бо їхній імператор з військом в той час захищав східні кордони імперії), вони звернулися в молитві до Божої Матері. І ось візантійці на чолі з Патріархом Фотієм дістали із раки чесний омофор Діви Марії, зійшли з ним до води і опустили його у воду. Одразу ж сталася велика буря, яка розкидали кораблі нападників. Русичі від цього пройнялися неймовірним страхом і, як кажуть візантійські хроністи, уклавши мир, повернулися до Києва. Уже пізніше, через деякий час, князь Оскольд прислав посольство і просив Константинопольського Патріарха охрестити його і весь руський народ.
У Києві ж, після Хрещення Київської Русі, було встановлено особливе шанування на честь цього мафорію у Ризо-Покладенському храмі. Ігумен Києво-Печерського монастиря Стефан заснував у Кловському урочищі в Києві Влахернський монастир на честь Покладення ризи Пресвятої Богородиці. Ось від того часу, вказано, це свято прийшло на Русь.
Та в нас це свято шанують і святкують не стільки через саму історичну подію, яка є його підґрунтям, скільки через особливе значення Покрова Божої Матері для нашого українського народу. Ви знаєте, що на Січі в козаків була Покровською церквою, в якій вони щонеділі збиралися на молитву. Згодом вони встановили для себе свято Покрова Божої Матері як одне з головних, і будучи захисиками не лише вільної Української держави, але й також православної віри, вони віддавалися під Покров Пречистої Божої Матері. Так само і воїни Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України, особливо шанували Покров Божої Матері. Нарешті минулого року на всі ці факти звернула увагу наша влада і Президент України підписав наказ про святкування 14 жовтня Дня захисника України.
Цього року ми особливо відчуваємо цей Покров Божої Матері над нами. Божа Матір з піднятими вгору руками безперестанку молить Бога про захист всього християнського люду. Як важливо, дорогі брати і сестри, бути відданними під опіку Божої Матері. Ми навіть не можемо собі уявити, якою була б наша Церква, наше християнське життя, якби ми не мали такої Заступниці і Молитвенниці. Адже є у світі християни, засліплені лжевченням, які відкидають Її допомогу і заступництво. Але треба знати, що, як діти без матері є сиротами, так само і ті християни є сиротами, хоч і називають себе послідовниками Христовими, і вірять в Ісуса Христа, але відкидають Ту, Якій Сам Христос вручив нас.
Ми на прикладі власної історії переконалися, що заступництво Божої Матері має надзвичайну силу. Мабуть жоден народ на світі не перетерпів стільки страждань, скільки перетерпів наш український народ. І при цьому всьому ми вижили, не скорилися, отримали нарешті власну державу, хоч і кров’ю сьогодні повинні виборювати своє право на неї. Візьміть будь-який підручник, хай навіть і радянський, і почитайте історію України і ви побачите на його сторінках одні страждання: то князівські міжусобиці, то полон нашого народу, то Руїну і так далі. Як нас тільки не називали: то окраїнцями, то малоросами, та тільки не українцями, не самостійним народом. Візьмімо XX століття: війна, Голодомор, ще одна війна. Але й там Божа Матір не покидала нас. З’являлися відважні повстанці, які без надії сподівалися на незалежність України, з’являвся рух шістдесятників, які своїми хоробрими словами вселяли надію в наші серця. І не думайте, що в усій цій борні ми вистояли б без Божої Матері.
Зверніть, хоча б, увагу на іконографію свята Покрова Пресвятої Богородиці, особливо нашу українську, козацьку. Під Покровом Божої Матері стоять люди, які немов тримаються за цей святий Покров, що додає нам сили і наснаги: і козакам, і українським повстанцям, і сучасним воїнам-героям, захисникам нашої Батьківщини. Вірмо, допоки Божа Матір, простягатиме Свій чесний омофор над українським народом, нам нічого боятися, існуватимемо ми та існуватиме сильна і незалежна Україна.
Я радію, що сьогодні так багато вірян прийшло до храму. Наша молитва сьогодні найперше за наших сміливих захисників, за нашу державу і за наш народ - за нас із вами. Я всіх вас ще раз вітаю зі святом Покрова Божої Матері, престольним святом нашого кафедрального собору - головного храму нашої Львівсько-Сокальської єпархії. Будемо надіятися й уповати на заступництво Божої Матері, Яка неодмінно, навіть у найтяжчих випробовуваннях заступиться за нас і покриє Своїм чесним омофором. Амінь!