Дорогі у Христі брати і сестри! Молитву “Отче наш” часто називають малим Євангелієм. Тому що в цій молитві, якою навчив нас молитися сам Господь Ісус Христос, є те, що потрібно для кожної людини : визнавати Бога – Богом, просити щоденного, насущного, яке найбільш чітко висловлене в проханні “хліб наш насущний дай нам сьогодні…”. І є слова, які, напевно, найбільше виявляють сутність нашого з вами християнського життя і стосунків з Богом : “…і прости нам провини наші , як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Ось ці слова із молитви “Отче наш” змістовно підходять до сьогоднішнього Євангелія, сьогоднішньої притчі, яку розповів Господь Ісус Христос своїм учням. А перед тим, як ми будемо читати Євангеліє, апостол Петро запитав у Бога: “Чи буде достатньо простити сім разів?”(Мф.17:21). А Господь відповів: “Це мало, що там сім разів, сімдесят сім разів по сім”(Мф. 17:22). І ось коли ми ці слова читаємо, у цих словах не просто цифра, а в цих словах Господь сказав: прощати треба людині кожного разу, скільки б вона не просила прощення, і не тільки просила, а взагалі прощати аж до самої вічності, тобто прощати до безкінечності.
І ось ми бачимо на прикладі сьогоднішньої притчі, як один із таких боржників прийшов до господаря, і той змилосердився над його великим боргом, який дорівнював би сьогодні мільйонам грошових умовних одиниць: десять тисяч талантів, такий був борг. Тому й господар оцінив цей борг ним, жінкою, дітьми, які б мали бути продані в рабство. Але в притчі цій закладено милосердя господаря, милосердя самого Бога, в Якого все є, і цей борг в десять тисяч талантів Йому не потрібний, бо він змилосердився і сказав: “Іди, прощається тобі цей борг”(Мф 18:27). Богові не потрібно посилати цього боржника в рабство, Богові, в Якого все є, не потрібно його боргу, а тільки лише визнання цього боргу, що він усвідомлює, що цей борг існує і що рано чи пізно він його поверне. Борг у вигляді чого? Гріхів, провин наших. Але, що відбувається далі? Боржник цей пішов, зустрів свого приятеля, (а той був винуватий, заборгував невелику частку перед ним), і цей боржник борг приятелю не простив, а завів його до в’язниці.
Ось люди дуже часто шукають Бога у своєму житті. Коли чаша гріхів уже переповнена, людина, усвідомлюючи це, іде до храму, до сповіді, шукає Бога. Але дуже мало люди шукають людей, дуже мало людина шукає справжню людину. А в чому це повинно проявлятися? У бажанні простити, бо людині властиво забувати усе добре, як не дивно, така людська гріховна природа. Але замість простити образу, якийсь борг, наклеп, людина дуже довго пам’ятає, інколи може дуже довго пам’ятати навіть час і годину, день, коли це сталося. Із цим боргом в душі по відношенню до боржника людина ходить повсякчасно. Ось тому дивак-філософ Діоген ходив із світильником сонячного дня і шукав людину. Він казав: “Я шукаю людину”, - бо не міг з цим світильником знайти справжню людину. Бо справжня людина - це людина жертовна, яка не пам’ятає боргу, яка не пам’ятає образ, яка прощає і “сімдесят сім раз по сім”, і як апостол Петро каже.
Одного разу Патріарх Єрусалимський Іоан Милостивий не міг примирити двох вельмож. І один із них, який був винуватцем такої ситуації, потрапив на Божественну літургію. Патріарх Іоан його побачив, привів до вівтаря, і прийшов час сказати “Отче наш”. І він дав йому цю молитву говорити. І коли цей вельможа став читати слова “і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”, він не міг цих слів прочитати. Тому, якщо ми ще й і в молитві утверджуємо оцей свій гріховний стан, ми грішимо перед Богом, причому тяжко грішимо. Подумаймо над цим. Тому що молитву “Отче наш” ми читаємо кілька разів на день. Кілька разів на добу не просто читаймо, а вдумаймось у те, що читаємо. Тому що ми часто просто вимовляємо слова, а молитва до Бога має велике значення, дуже велике значення.
Отже, не пам’ятаймо про тих, хто нас образив, але пам’ятаймо про те, що борг цей завжди треба простити, тому що у вічності вже не буде цього моменту, а будемо осудженими, як той боржник, який не простив своєму боржникові. Нехай серцевідець Господь наш Ісус Христос допоможе нам і простить нас, як і ми прощаємо нашим боржникам і кривдникам. Амінь!
(проповідь виголошена за Божественною Літургією в неділю 11-ту після П’ятидесятниці, 4 вересня 2016 року Божого)