Я щиро вітаю вас зі сьогоднішнім недільним днем, останньою неділею перед новим роком, який настане за кілька днів, неділею, яка носить у церковному календарі назву неділі святих праотців. Церква цією неділею праотців (а наступна неділя - святих отців) говорить нам про те, що наближається свято, якого всі ми з нетерпінням чекаємо кожного року - великого свята Різдва Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
І ось за кілька днів до святкування пришестя у світ Сина Божого Церква у сьогоднішньому Євангелії, в притчі про покликаних на вечерю, говорить нам про те, що всі ми покликані на цю Господню вечерю і повинні так прожити своє життя, щоби стати обраними її учасниками. Напевно, слухаючи притчу, ми подумки засуджували тих гостей, які в останню мить відхили запрошення на святкову вечерю. Зверніть увагу, вони нічого не мали проти цього господаря, жоден із них не сказав: “Я не прийду, тому що я ображений на тебе, або тому що ти недобрий чоловік”. Зовсім ні, в них не було моральних причин відмовлятися, але земні справи і турботи відволікли їх і стали на перше місце.
Тлумачі Священного Писання в цих покликаних найперше вбачають той богомобраний народ, який знав єдиного істиного Бога і мав святих праотців і пророків, які свідчили вірою своєю і готували цей народ до зустрічі Месії - Христа Спасителя. У покликаних же на їхнє місце ми маємо бачити всі народи світу, які прийняли віру у Христа Бога, серед яких, як ви чули в апостольському послані: немає нi еллiна, нi юдея, нi обрiзання, нi необрiзання, варвара, скiфа, раба, вiльного, але все i у всьому Христос (Кол. 3:11).
Ось ми, стоячи в цьому храмі, напевно уявляємо себе тими, хто був покликаний на цю вечерю і прийшов на неї, і зайняв достойне місце, тому що ця вечеря - це є, суть, та Євхаристія, яку ми сьогодні принесли Богові і Творцю. Ось ця наша земна вечеря, за якою ми причащаємося Христових Тайн, допомагає нам осягнути ту велику небесну вечерю Царства Божого. Але наприкінці цього 2015 року, коли традиційно підводяться певні підсумки, будьмо відвертими зі собою і кожний нехай скаже сам собі, чи кожної неділі і свята, чи завжди ми були такими ревними учасниками цієї вечері і чи завжди в житті нашому були готовими достойно ввійти на цю святкову трапезу. Адже дуже чітко для християнина визначені євхаристійні дні, коли ми неодмінно повинні бути на молитві у храмі - це неділя та святкові дні. Думаю, що багато хто знайде себе подібним до того, хто придбав поле, купив волів тощо і не прийшов на вечерю, щоби подякувати Богові і прославити Його. Скільки з вас чули від свого пастиря запитання, чому так давно віг не бачив вас у храмі?! А якою була відповідь? Відповідь була одна: “Турботи земні…” Можливо священик і виявляв до вас поблажливість і не надто вас осуджував, лише закликаючи не лінуватися і приходити до церкви. Але задумаймося, чи справді може щось у житті нас відволікати від Бога?! Чи є в нас справи земні настільки величні, що можна залишити храм і в той святковий день, в який ми покликанні на святкову вечерю, бути деінде, тільки не в храмі?
Практика християнського життя якраз і полягає в житті літургійному. Якщо хтось говорить: “Бог у серці, я й без церкви вірю, а молитися можна і вдома і не обов’язково йти до храму, де ще й можна зустріти все: і неповагу, й осудження, і священик не такий, і не так прочитав, і не так виголосив…” Ось такі “мудреці” подібні на олов’яних солдатиків - і воювати готові, і ні на що нездатні. Так і люди такі: готові боротися з гріхом, а здолати його не можуть ні зла не те, що в масштабах суспільства, а й у собі, бо не розуміють волі Божої, Бога не пізнали і смирення та послуху не мають. Вони, хоч і мають видимо чисте серце, але на вечерю Господню не потраплять. Бо каже Господь, що багато покликаних, тобто тих, хто вступив у купіль Хрещення, зодягнувся у Христову одіж, але залишаться з Богом лише обрані і в наших силах ними стати.
Повірте, я щиро радію, що ми сьогодні, в останню неділю цього року, в цей прекрасний не по-зимовому теплий день, річницю освячення вашого Свято-Троїцького храму, який насправді сам прекрасний і знаходиться в прекрасній місцині, стоїмо тут на молитві і дякуємо Богові за те, що всі прожиті миті в доброму здоров’ї, добробуті і щасті. А якщо Бог відвідав когось хворобою, то й то було для нашого блага, бо душі наші очищуються через страждання і терпіння.
Дякуймо Богові за все і дякуймо за послані на нас, на наш український народ, на наше суспільство і на нашу державу випробовування, тому що в Бога немає нічого випадкового. Очевидно, така Його воля і дух нашої любові до України повинен був пройти через горнило горя війни.
Тому перше наше різдвяне вітання і поклін наш тим, хто захищає Україну на передовій, не зважаючи на те, що в суспільстві нашому поширюються різні неправдиві історії, фейки, кажучи сучасною мовою, а вони стоять і захищають нашу державу. Пильнуймо ж себе, бо часто ми негідні подивитися в очі наших героїв.
Я дякую всім священикам нашої Львівсько-Сокальської єпархії, які підтримують військове капеланство і, особливо, тим двадцяти чотирьом священикам, які несли і сьогодні несуть своє служіння там, у зоні АТО, як її називають, а фактично - в умовах війни. Дякую їм за тверду патріотичну позицію і дякую вам за підтримку і молитву.
Дякуймо один одному, бо у взаєморозумінні і при підтримці один одного легше долати лихоліття. І, звісно, дякуймо Богові, за те, що прожили цей рік. І не нарікаймо, а невтомно молімо Бога про мир. Зло зовнішнє буде подолане, але спершу треба подолати гріх у собі. Прагнімо найперше стати обраними учасниками вечері Господньої, пам'ятаючи слова царя Давида: з Богом моїм я через мур перейду (Пс. 17:30).
Отож, брати і сестри, я щиро дякую вам за спільну молитву! Дякую й отцю Ярославу, й отцю Андрію за те, що ми маємо можливість звершувати в цьому прекрасному храмі. Храм ваш стоїть у прекрасній місцині; дивовижно тут поєднуються кілька поселень: і с. Малі Грибовичі, і присілок Гамулець, і хутір Кольонія. Потрійна назва і Свято-Троїцька церква - ось вбачайте в цьому гарний прекрасний символ.
Нехай Боже благословення і Покров Божої Матері, Заступниці роду християнського, завжди перебувають над нами і в наступному 2016 році принесе тільки мир і благодать на нашу багатостраждальну українську землю. Амінь!