У сьогоднішню Хрестопоклонну неділю, як і протягом усього наступного тижня, ми по-особливому роздумуватимемо над розп’яттям Христа Спасителя, над Животворчим Хрестом Господнім. І звичайно, в цих роздумах перед нами поставатиме картина Голгофської Жертви - розп’яття Ісуса Христа.
Скорботна і печальна хода дійшла до Лобного місця, воїни роздягли Ісуса і прибили його скривавлене тіло до хреста… Умить розіп’ятий Христос вознісся на Лобному місці. Але цього було мало для того, щоби довести, що Христос прирівнюється до розбійників, злочинців: римські воїни розпинають поруч із Ним двох розбійників. Це була ганебна смерть для тодішнього суспільства. Оратор Цицерон в одній зі своїх промов закликав, щоби думки римського громадянина подалі були від цієї страшної кари, а очі їх нехай не дивляться на тих, кого розпинають. У книгах можна знайти порівняння Христа зі смертю філософа Сократа, який був отруєний найближчими друзями. Цей мудрець сам прийняв келих з отрутою і навіть благословив свого друга, який подав йому отруту. Вільнодумець Жан Жак Руссо роздумуючи над цими двома смертями, хоч і поставав проти християнства, але зауважив, що, хоч смерть Сократа була блаженнішою, ніж смерть Христа Спасителя, Який зазнав нечуваної ганьби, знущань і мук, але перший, каже Руссо, помер як мудрець, а Цей помер як Бог.
І дійсно, смерть на хресті була жахливою, це було поступове згасання в неймовірних муках під променями палючого сонцю, що часто тривало декілька днів. Та^ якщо ми тільки так будемо роздумувати над смертю Христа Спасителя, то лише жахатимемося цим мукам і стражданням і нічого для себе від них не візьмемо. У розп’ятті Христовому ми повинні побачити велич добровільної Жертви за гріхи всього світу. Саме це вирізняє, відрізняє і підносить жертву і смерть Христову над найвеличнішими смертями найславетніших мудреців, найбільших земних героїв, які коли-небудь з’являлися чи з’являться в людській історії.
Отже, для нас важливо не те чим було, а те, чим стало для нас це знаряддя ганьби. Хрест став нашим визволенням, хрест став символом християнства. Тому кожен із нас повинен високо піднімати це хресне знамено і терпляче нести його, нести свого хреста, як каже Бог. Але ми в сьогоднішній час ні внутрішньо, ні зовнішньо (я хотів би звернути вашу увагу, що навіть зовнішні чинники говорять про те, що християни не дуже шанують хрест) не прославляємо Хрест Христів. Подивіться, на що перетворилися наші цвинтарі: суцільні стели, де маленьким вкрапленням у куточку зображається хрест. А пригадайте, особливо люди старшого віку, якими були ці цвинтарі раніше! І ніхто не задумувався над тим, що треба все майно витратити, все надбання спустити, щоби поставити якнайпишніший пам’ятник-стелу. Чи часто ми одягаємо хрест на тіло? Ми обираємо: срібний чи золотий, коштовний чи простий, великий чи малий… Для чого? Щоби як прикрасу повісити на себе? А чи пам’ятаємо, що це знамено перемоги і посоромлення диявола, наш захист і наша слава? Я вже не кажу про те, що ми соромимося накласти на себе хресне знамення! І в місцях не релігійних хреста ви вже не знайдете: ні в школах, ні на робочих місцях, ні в домівках. Годі вже щось говорити про країни Заходу…
Виганяючи зі свого внутрішнього і зовнішнього життя хресне знамення, ви виганяємо зі свого середовища Самого Бога. Христос прийняв ганьбу за нас, а ми цураємось прийняти велич Його Жертви. Та ви чули в сьогоднішньому літургійному Євангелії: якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими (Мк. 8:38). Про це всім нам треба пам’ятати в кожну годину і в кожну хвилину нашого життя.
Дорогі брати і сестри! Я хотів би, щоби ви, парафіяни цього собору як справжні християни православні, роздумуючи впродовж тижня про хресне знамено, яке знаходиться на середині храму, саме так його сприймали і розуміли, розуміли внутрішню і зовнішню силу Хреста, яка є дуже велика. Бо від Хреста, як від вогню, біжить всякий нечистий дух і всяке зло. З вірою осіняймо себе хресним знаменням і все зло, все нещастя, всі біди ми неодмінно переможемо. І нехай нам у цьому допоможе Сам Господь Ісус Христос, Який постраждав, був розп’ятий на Хресті і на третій день воскрес із мертвих. Амінь!