Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні для ваших роздумів я хотів би представити невеличку картину із хресних страждань Спасителя нашого. Коли вороги полонили Його в Гефсиманському саду і крізь темряву ночі повелии до первосвященика Каяфи, по дорозі був дім ще одного первосвященика - Анни. І ось спочатку вони привели Ісуса до цього первосвященика. І первосвященик Анна, коли побачив Ісуса Христа, почав розпитувати Його про учеників Його, хотів довідатися від про те, що Він проповідує, яким є Його вчення. Господь же, Який (якщо ми проаналізуємо Святе Писання) взагалі мало відповідав на подібні лукаві людські запитання, особливо в часі Його останніх земних годин, сказав: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив (Ін. 18:20-21).
Первосвященик Анна, який не почув відповіді такої, яку хотів, дуже збентежився цим. Він думав, можливо, що відразу цей натовп, який оточував Ісуса Христа, буквально зітре його в порох, почне звинувачувати Його, але й ворогам Христовим не було що промовити. І тоді один зі слуг первосвященика вискочив і вдарив Ісуса Христа по щоці. Це був перший удар, якого зазнав Ісус Христос, це був перший удар - початок мук і страждань, які перетерпів Ісус Христос за наше спасіння.
Коли ж це сталося Ісус відповів: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? (Ін. 18:23) З людським смиренням і з достоїнством Бога Ісус Христос відповідає на цей удар і знову замикає вуста Своїх хулителів.
У книзі Старого Завіту, в пророка Ісаї, є такі слова: Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання (Іс. 50:6). Подивіться, як точно пророк Ісая за багато-багато років передрік цей смиренний стан Ісуса Христа! Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі (Іс. 50:7).
Коли ми роздумуємо над цим Євангельським епізодом, який описаний в Євангелії від Іоана, то не можемо не подивуватися смиренню Божому! Адже, якби ми думали прямолінійно, читаючи вперше цей епізод Євангельський, ви б сказали: “А чому Бог не відповів Своєму кривднику? Чому Він не покарав цього злого первосвященика Анну, його слугу?” Людський розум виявляє логічною відповідь силою на силу. І в Старому Завіті ми дуже багато знаходимо прикладів, як благочестиві мужі захищалися від безчестя і давали відсіч кривдникам. Коли Ієровоам хотів вдарити Божого мужа, в нього відсохла рука; коли Ахав зі слугами шукав Іллю, щоби вбити його, з неба пішов вогняний дощ і понищив усіх ворогів… Усе це робилося по-відношенню до звичайних людей, і така помста є зрозумілою нам. Чому ж Господь проявляє таке смирення і не захищає себе? Чому він у смиренні схиляє голову перед Своїми мучителями і тільки промовляє з хреста: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять (Лк. 23:34)?
З давніх часів зберігся такий церковний переказ. Один єпископ збирав милостиню для бідних, яких сам доглядав, і дуже часто він приходив до одного багато мужа, який, хоч і давав також милостиню, але дуже ремствував на цього єпископа, мовляв: “Скільки ж він ще приходитиме до мене і проситиме цієї милостині?! Він просто не має совісті, все приходить і приходить!” І ось, коли в черговий раз єпископ завітав до цього багатого мужа, той розгнівався, вдарив його по щоці і сказав: “Геть із моєї господи! Скільки ти ще будеш жебрувати?!” І тоді єпископ йому відповів: “Я отримав те, що ти приготував для мене. А що тепер ти дасиш для моїх бідних?”
Так промовляє й Ісус Христос до нас: “Я отримав те, що ви зробили зі мною: удар по щоці, обплювання, розп’яття… Ви прибили Мої руки до хреста, а вони бажають обняти кожного з вас. Я отримав те, що ви дали Мені, а що ви отримаєте?! Мені вас жаль і я прошу Отця вам простити”. Це питання стоїть перед кожним із нас, перед кожним християнином, бо саме наші особисті гріхи возвели Спасителя на хрест. Що отримаємо ми, що залишається нам? Наслідувати Господнє смирення і милосердя і надіятися на Божу ласку. У мить злості і бажання відповісти ворогам треба трішечки потерпіти в смиренні, відповісти любов’ю, і так любов неодмінно переможе зло у світі. Амінь!