Сьогодні, виконуючи рішення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, ми звершили єпископську хіротонію, і саме дією благодаті Святого Духа, а не лише через покладання архієрейських рук, ти став єпископом Житомирської єпархії.
В юні роки Господь наш Ісус Христос, Глава Церкви, покликав тебе до служіння Його Церкві. Ти отримав духовну освіту в Рівненській Духовній Семінарії й на богословсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету; прийняв чернечий постриг, був висвячений на диякона, потім на пресвітера і довгий час був намісником славного Манявського скита на Івано-Франківщині. На єпископське служіння ти був покликаний із Михайлівського Золотоверхого монастиря, куди прийшов із Львівської єпархії.
Перед тим, як ти почнеш архієрейське служіння, нам належить по традиції сказати тобі повчальне слово. Всім, в тому числі і тобі, відомі слова апостола Павла: "Хто бажає єпископства, той доброго діла бажає" (1 Тим. 3: 1). Багато хто із ченців хочуть бути єпископами, а інші й стають ченцями, щоб потім бути єпископами. Вони помилково розуміють слова Апостола, вважаючи, що саме їх бажання є добрим ділом. В дійсності це не так. Великі святителі Церкви Христової тікали від єпископства. Чому? Тому що боялися відповідальності перед Богом. Вони думали, що не зможуть у всій повноті виконати архієрейські обов’язки.
Серед нас є чимало єпископів, які бачать в єпископстві тільки славу, владу і земне благополуччя. Такі єпископи, маючи затьмарений розум, не бачать єпископських обов’язків. Вони забувають слова Христа Спасителя: "Хто з Вас хоче бути першим, той повинен бути рабом". Вони не розуміють, що єпископ, насамперед повинен благоговійно звершувати богослужіння, пам’ятаючи, що він силою благодаті Святого Духа звершує невимовне таїнство перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христову. Чи задумуємося ми, єпископи і священики над тим, що доручає нам Христос Господь? Думаю, що переважна більшість із нас не звертає на це уваги.
Ми, архіпастирі, зобов’язані проповідувати слово Боже. Апостол ясно говорить, що горе тому, хто не благовіствує. А ми часто лінуємося проповідувати і розповсюджувати Євангельське вчення і вірне його тлумачення. Треба проповідувати Божественну істину як її проповідували святі апостоли і святі отці, ці стражі правдивого Христового вчення.
Керувати паствою є наука із наук, і мистецтво із мистецтв, як про це говорить святий Григорій Богослов. А багато хто із нас навіть не бажає вчитися як треба керувати паствою. Вони думають, що кожне їх розпорядження є правдою. Вони часто керуються власними амбіціями, а не користю Церкви.
У таких єпископів на першому місці стоїть їх земне благополуччя і різноманітні насолоди, а не виконання своїх архіпастирських обов’язків і служіння своїй пастві, своєму народу. Вони забувають про вічне життя і про страшний суд, а деякі навіть про Бога.
Єпископське служіння, улюблений брате, не до слави і не до багатства, а до подвигу, до багатьох труднощів, скорбот і випробувань закликає нас. Будеш іти цим шляхом, нагорода твоя велика на небесах. Зневажатимеш своє високе служіння – успадкуєш долю грішників. Не забувай, що ми хоч і єпископи, але грішні люди. Тому, нам треба боротися зі своїми власними гріхами, а їх, насамперед, треба знати і визнавати їх перед Богом і каятись, благаючи у Бога прощення.
Наберись терпіння і завжди пам’ятай слова Господа, сказані апостолу Павлу: "Сила Моя виявляється в немочі" (2 Кор. 12: 9). Покладай всю надію на милість Господа і на Його Пречисту Матір. Виховуй свою паству в дусі любові до Бога і ближніх та відданості Україні і її народу.
А тепер прийми цей жезл – символ архієрейської влади і опори у тяжких життейських обставинах, і від даної тобі благодаті Святого Духа благослови цей віруючий побожний народ, який молився сьогодні за тебе і за твоє подальше достойне архієрейське служіння.
(Слово виголошене за Божественною Літургією у Свято-Володимирівському Патріаршому соборі м. Києва, 29 січня 2017 року).