Дорогі брати й сестри! Дні Святого і Великого посту по-особливому переживаються кожною віруючою людиною, адже перед нею постійно постають картини хресних страждань Христа Спасителя. Євангелисти Матфей, Марк, Лука та Іоан, хоч і своєрідно, але подібно і до деталей розповідають нам про ці одночасно величні і страшні муки. Прочитання за кожною Пасією цих Євангелій ще більше нас утверджує в тому, що ми є винуватцями цих голгофських страждань нашого Викупителя. Ми, через свою нестриманість, через свої гріхи, знову стаємо причиною цих викупительних мук.
Людина часто не підозрює, що вона є в центрі цих страждань Христа Спасителя. Рівно ж сучасна людина запитує: «А навіщо Він вознісся на Хрест? Навіщо така безславна смерть?». Ці запитання з’являються від того, що людина не відчуває своєї провини в цих хресних муках.
Безсумнівно, кожна людина, яка приходить у цей світ, постійно знаходиться у пошуках істини, особливо тепер, коли ми стали дуже самовпевненими, коли ми, начебто і пережили епоху атеїзму, але ще перебуваємо в його мороці. Цей світ, з його споживацьким обличчям, ще більше потребує від людини раціоналістичного мислення. Людина вміло стала перевтілюватися. У храмі вона з одним обличчям, більш-менш духовним, наближеним до Бога, а на вулиці і вдома, у стосунках з друзями, вона вмить набуває зовсім інших рис, вона намагається бути такою, як всі, жити так, як всі. Це найбільша трагедія нашої сучасності. Але ж коли цей світ зніме з кожної людини все, і в день смерті винесуть її із дому, тоді взнає людина, що цей світ є справжнім неправдомовцем, який пристрасно звів людину з істинного життєвого шляху.
Тільки Хрест Христів, як справжній маяк, може вказати нам шлях до вічності, Царства Божого. Знати тайни Царства Божого, означає знати, що Царство це в нас самих, і світ цього Царства, його радість, праведність, тобто благодать, в нашому серці. Як важливо все це усвідомлювати стоячи при Хресті, з якого нам вже починає сходити світло, як із Дерева Життя.
Від сьогодні ми повинні себе повністю змінити і разом з тим усвідомити, що ми викуплені хресними стражданнями Христа Спасителя. Через Хрещення ми увійшли в Церкву Христову, але якщо ми не будемо істинними християнами за життям, це не дасть нам права на вічне блаженне життя в Царстві Божому. І ось нехай Хрест Христів, перед яким ми звершуємо нині це великопісне богослужіння, не тільки нагадає нам про події майже двохтисячолітньої давності, але нехай викличе у нас справжнє бажання жити так, щоб не наносити нових ран Христу Спасителю, Який постраждав за кожного з нас. Святитель Іоан Золотоустий каже: «Не стільки дратують Бога скоєні нами гріхи, скільки наше небажання змінитися». Отже відтепер покладемося тільки на волю Бога і попросимо в Нього допомоги в покаянні й переміні нашого гріховного життя.
Якщо ми станемо ненавидіти гріхи, які колись нами коїлись і аж до такого стану, що краще померти, аніж назад до них повернутися, то тоді ми з радістю скажемо собі, що гріхи нами переможені й ми вступаємо у Царство Христа. Постійне перебування наших очей, наших думок на Голгофі, нехай нам у цьому допоможе.