Дорогі у Христі брати і сестри! Я хотів би всіх вас привітати із цим, можливо на перший погляд і звичайним, буденним днем у нашому житті, але скажу, що невипадково ми прибули сюди в день відання свята Воскресіння Христового, коли востаннє в цьому році вітаємося один з одним словами Христос Воскрес! - Воістину Воскрес!, стверджуючи, таким чином, нашу віру у Воскресіння Христове і звіщаючи цю радісну новину.
По-друге, цей день знаменний тим, що на якусь хвильку ми відлучилися від своєї праці, від своєї служби і прийшли на це місце, де встановлено фігуру Божої Матері. При чому зауважу, що ми можемо бачити подібних фігур у нашому Галицькому краю дуже багато, але ця особлива, бо так символічно з неї витікає ще й джерело води. Чому символічно? Бо через Божу Матір прийшов у світ Спаситель Христос, Який подає нам і Який Сам є тією животворчою водою, що тече в життя вічне (пор. Ін. 4:14).
Ми живемо в непростий час, дуже складний, але не потрібно нарікати, тому що це є час свободи, час нашого випробування, коли ми повинні стати на захист нашої держави і нашого народу. Людина звикла бути вільною і до розуміння і прагнення свободи приводить нас Святе Писання: пізнаєте істину, і істина визволить вас (Ін. 8:32). Кожний із нас покликаний до цієї істини, будучи хрещеним в ім’я Христове, і, звичайно, що лише на правді, на правді Христовій повинне будуватися все наше життя. І друга надважлива чеснота – це любов, Любов, яка буває різною і різних форм, сьогодні повинна бути виявлена нами як любов до нашої Батьківщини. І якщо ворог прийшов на нашу землю і нищить її, значить ми повинні виконати свій обов'язок – захистити її від цієї навали.
Звичайно, що ті труднощі, які прийшли в Україну, пов’язані також і з економічною складовою. Я говорю про, часом, не зовсім чесною працею наших чиновників, про корупцію, хабарництво - все це нам треба ще подолати. Ви скажете: як подолати?! Так, потрібно не тільки промовляти слова, але й діяти. Та подолати все це дуже просто: почнімо кожний зі себе! Якщо в нас, у кожного з нас, буде відповідальність на своїй посаді, на своєму робочому місці, якщо вся наша діяльність керуватиметься внутрішньою духовністю, то все це щезне дуже скоро. Якщо кожний матиме елементарну совість, він не крастиме і не чинитиме кривди і неправди. Ще скажу про страх. Він у нас є, але перед ким? Перед сильними світу цього? А має бути страх і відповідальність перед Богом!
Отже, я вірю в те, що наш внутрішній невидимий ворог і той зовнішній видимий - обидва вони будуть подолані. Маймо тверду віру. Тому що, насправді, найбільший наш ворог у житті особистісному це відчай і зневіра, а відчаю зараз дуже багато і зневіри також дуже багато. Християнин не повинен бути песимістом, християнське покликання - це оптимізм, це віра, це тверде стояння, це, якщо хочете, навіть терпіння, але в цьому терпінні нам всім потрібно вистояти.
Тому, перш за все, я хотів би подякувати вашому керівництву за розуміння того, що на кожному місці, де тільки це можливо, ми повинні свій день, свою працю починати з Богом, із постійною думкою і розважанням про Бога. Коротка і зовсім проста молитва Господи помилуй! - це найкращий початок робочого дня, будь-якого діла і запорука нашого успіху.
Ось, власне, те місце, яке ми сьогодні освятили, воно кожного із вас заставлятиме згадати про ці мої слова, згадати про Бога і про Божу Матір, Яка, я вірю, простягує свій чесний омофор над нашою Україною, над нашим градом Лева і, відтепер уже видимо, над цим загоном технічного забезпечення ДСНС.
Христос Воскрес! Слава Україні!