Дорогі брати і сестри! І, особливо, сестри! Цього суботнього вечора я хочу привітати Вас із вашим святом - днем пам’яті святих жінок-мироносиць!
Щороку, в цю неділю, третю після Пасхи, я зазвичай перебуваю з архіпастирським візитом на Золочівщині. Але цього року так не буде і завтра ми разом із вами звершимо Божественну Літургію в нашому соборі. Але мені подумалося, що завтра будуть зовсім інші теми, які так само заслуговуватимуть нашої уваги, адже завтра день пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи. І тому я вирішив привітати вас - усіх парафіянок нашого кафедрального собору, - із вашим святом сьогодні, в цей прекрасний вечір.
За п’ять років мого служіння у Львові багатьох із вас я вже знаю на ім’я, але, звичайно, очі мої впізнали би мабуть кожну з вас, якби ми зустрілися десь у місті. Це не дивно, тому що пастир повинен знати свою паству. А основа цієї пастви – жінки, парафіянки, які щодня, не тільки в неділю чи свята, але щодня приходять до цього храму.
Вітаючи вас у цей вечір, хотів би попросити ваших молитов за Україну, за себе, як вашого Архіпастиря, і, звичайно, кожна із вас повинна молитися також за себе. Чому я прошу у вас молитов? Бо знаю, що за декілька днів прийде травень місяць, і в нас у соборі щоденно звершуватимуться молебні до Божої Матері – параклісиси або маївки. І так само я знаю, що на ці молебні найперше приходитимете саме ви, дорогі сестри. Ось тому я вас щиро вітаю і прошу молитов за те, щоби в нашій крані був мир!
Чуєте, як вас сьогодні називають - жінками-мироносицями?! Послідовниці Христа, всі ті жінки, які всюди йшли за Христом, вони несли не лише миро - єлей, оливу для помазування тіла Христа, але й інше миро - миро служіння, спокою, примирення і власне миру, миру, до якого ми так прагнемо.
А на знак вітання і любові до вас від себе особисто і від імені духовенства собору я хочу подарувати вам ці солодощі. Це зовсім невеличкий подарунок, але це знак нашої уваги до кожної із вас.
Вітаю всіх вас зі святом! Христос Воскрес!