У цей святий вечір напередодні третьої неділі після Святої Пасхи я хочу привітати наших дорогих парафіянок із днем пам’яті святих жон-мироносиць!
Саме в цю неділю, яка настає, неділю третю після Святої Пасхи, Православна Церква встановила вшановувати пам’ять святих жон-мироносиць, які своєю ревністю і відданістю найбільше послужили Христові. Святі жони-мироносиці не були посвячені у велику тайну Воскресіння Христового, але одними із перших дізналися про востання Спасителя з мертвих.
Святі апостоли отримували науку від Бога, від Сина Божого, у той час, коли жони-мироносиці щоденно смиренно служили Христові.
Ви, мабуть, пам’ятаєте з Євангелія, як свята жона-мироносиця Марія Магдалина стояла біля гробу і плакала – настільки велику мала любов до Христа Спасителя. І ось саме через ці сльози любові, через щире серце вона сподобилася однією з перших дізнатися про Воскресіння Христове.
Дуже часто допитливі, які читають Священне Писання запитують: “А що хіба Христос не явився першим Божій Матері, Своїй Матері? Хіба Він не поспішив втішити Матір, Яка так тяжко страждала?” Але ми повинні знати, що Святе Євангеліє доповнюється Священним Переданням. Адже ж співаємо ми під час Пасхальних богослужінь: “Ангел звістив Благодатній: “Чистая Діво, радуйся”, і знову мовлю: “Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу”.
Отже воскреслий Христос Спаситель явився і Божій Матері, і святим жонам-мироносицям.
Щира любов Христова до святих жон-мироносиць і святих жон-мироносиць до Христа закарбувалася у сльозах любові святої рівноапостольної жони-мироносиці Марії Магдалини. Пригадаймо, що і Христос стояв біля гробу Лазаря і заплакав. Ці сльози щирої любові вилились у те, що Він воскресив праведного Лазаря. Такі самі сльози любові ми бачимо і в святих жон-мироносиць, які вдосвіта приходять до гробу Христового для того, щоби намастити Його тіло, віддати останню шану своєму дорогому Вчителю. І ці сльози їхні знаходять втішення від Самого Спасителя, бо любов наша до Бога ніколи не залишається без відповіді – ангели звіщають їм, що Христос воскрес.
Ми зараз, дорогі брати і сестри, маємо велику тривогу на серці, але пам’ятаймо, що над бурхливими подіями людської історії, над усіма державами, імперіями і царствами, над тими війнами і розбратом, який панує і зараз у нас, і був він колись і в інших країнах світу – понад усім цим стоїть образ жінки, яка любить і яка все це умиротворює, покриваючи все цією своєю любов’ю.
Тому я всіх вас щиро вітаю із днем пам’яті святих жон-мироносиць! І оскільки вже традиційно я завтра перебуватиму з Архіпастирським візитом у місті Золочеві, хочу вас привітати цього святого вечора із днем православної жінки-мироносиці. Бо тільки ваша молитва, молитва матері, молитва наших сестер, здатна зупинити те протистояння, той розбрат, які сьогодні панують у нашій державі.
Я вас прошу, як син, не як архієрей, але як син просить матір свою, так я прошу вас: моліться кожного дня, моліться простими словами “Господи, помилуй!” і “Господи, спаси!”. Моліться всі, щоби в нашій державі був мир і спокій!
І я щиро хочу і від усього серця бажаю, щоб над нашими головами, над усіма нами завжди панував благодатний мир, спокій і радість Світлого Христового Воскресіння. Амінь!
Воістину Воскрес Христос!