Перш за все я хотів би подякувати отцю Назарію і всьому присутньому духовенству, а також і вам, дорогі парафіяни Покровського кафедрального собору, за це радісне для мене привітання зі Святою Пасхою.
У той час, коли отець Назарій промовляв своє вітальне слово, я для себе виділив кілька моментів, про які хотів вам сказати (та й, власне, я обмірковував це, коли думав про те, що матиму промовляти сьогодні до вас слово, слово у цей Пасхальний вечір).
По-перше, коли Христос воскрес, він з’явився Марії і промовив: “Радуйся!”. Отож, ми з вами, християни, повинні у цей день, та й в усі наступні дні святкування Світлого Христового Воскресіння, тільки радіти. Нехай до наших сердець не прийдуть смуток, печаль або ж думки про якийсь злий і не добрий вчинок. Розуміймо, Христос воскрес заради нас, заради кожного із нас, і, зокрема, кожного з присутніх нині у цьому храмі.
Звертаючись до присутніх отців, хочу нагадати, що ми є наслідниками царського священства і всі ми є слугами Христа. Звичайно, що я не подібний до згаданого отцем Назарієм світлоносного ангела, ні до Никодима, ні до Йосифа Аримафейського, ні до послідовників Христових, апостолів, які чули Його слово, служили Йому, які бачили Його воскреслим, бачили Його славне Вознесіння.
І ми, священнослужителі, і ви всі, дорогі брати і сестри, не подібні до них ні зовнішньо, ні внутрішньо, але з благодаті Божої всі ми уподібнюємось до них, тому що так само маємо невимовну ласку чути слова Христові і йти за Ним, бути із Ним на Голгофі і бачити Його воскреслим.
У чому різниця між старозавітніми людьми, і людьми Нового Завіту? У тому, що ті, чекали спасіння, вони лише мали обітницю від Бога про Месію, а ми це спасіння отримали, ми вже не пророкуємо про майбутнє спасіння людського роду, але свідчимо про його звершення.
Сьогодні наш Богомспасенний Град Лева немов завмер. Я проходив вулицями міста і майже не зутрічав перехожих. У день Воскресіння Христового у нас панує відносна тиша і спокій і така благоговійна тиха радість.
Природньо, що на це вечірнє богослужіння прийшла не така велика кількість людей, як на Пасхальну утреню і нічну Літургію, але все одно храм зовсім не порожній і це радує. Ми повинні знати, що прославляти Христа воскреслого найперше потрібно у храмі. Я дорікаю не стільки тим, хто прославляє Його вдома, скільки тим, хто каже: “Навіщо йти до храму, дивитися на “паради” священиків? Я краще вдома помолюся”.
Справжні ж правдиві й істинні християни кажуть так: “Ваша домашня молитва не варта одного “Господи помилуй” у храмі”. Тому ми всі, дорогі брати і сестри, поки в нас ще є цей земний шанс прославляти воскреслого Христа Спасителя, повинні йти до храмів Божих.
Воскресіння Христове всіх нас кличе у вічність, тому що головна суть Воскресіння Христового – це відкриття для нас вічного блаженного життя і воскресіння у Христі Ісусі. І навіть ті, хто не вірить у це, воскреснуть, також воскреснуть, але й отримають відповідно до своєї вір і своїх діл.
Сам апостол народів каже до нас: “Якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша” (1 Кор. 15, 14). Тому у Воскресіння Христове нам потрібно вірити всім своїм єством, потрібно не тільки в день Святої Пасхи, але й кожного дня свого життя жити цими вічними словами “Христос Воскрес!” – “Воістину Воскрес!” Такі приклади ми можемо знайти серед святих отців і подвижників, які не тільки у дні Святої Пасхи, але постійно віталися цими словами, постійно благовістили Воскресіння Христове.
Отож, дорогі брати і сестри, радіючи, цього дня ми з вами повинні жити Воскресінням Христовим, бути просвітленим через нього і розумом, і серцем, і душею. І якщо житимемо Воскресінням Христовим, то й станемо наслідниками вічного і блаженного життя у Царстві Небесному, яке наново відкрив для нас Спаситель, подолавши гріх і смерть. Амінь!
Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Воістину Воскрес Христос!