Звернення Священного Синоду
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до архієреїв, духовенства та вірних УПЦ МП
(ухвалене на засіданні Священного Синоду 27 липня 2012 р.)
Преосвященні владики, всечесні отці,
дорогі брати і сестри!
Найперше сердечно вітаємо всіх вас зі спільним церковним і державним святом – Днем Хрещення Київської Руси-України. Цього року воно є особливим, адже в наших Церквам ми також відзначаємо 1150-ліття від часу перших письмових згадок про утворення нашої Матері – Київської Митрополії.
За понад тисячолітню історію Українська Церква пережила багато складних сторінок свого буття. Зазнавала вона і гонінь, і зовнішнього поневолення, і внутрішніх розділень. Але, разом з тим, вона завжди несла світло Євангелія до пастви, просвічуючи не лише свій народ, але й служачи апостольській місії розповсюдження віри Христової для багатьох близьких і далеких народів.
На початках свого буття Київська Митрополія стала Матір’ю, яка народила нові Церкви на сході Європи, в тому числі у сучасних Росії та Білорусі. У XVI – XVIII століттях у Київській Митрополії було створено величні духовні школи, укладено Катехізис, який мав всеправославне значення, упорядковано Требник і Служебник, які досі є основою богослужбових книг у слов’янських Церквах. Саме в Україні вперше було видано повну Біблію слов’янською мовою, яка заклала основу сучасного церковнослов’янського біблійного тексту. Саме з України вийшли сотні й тисячі вчителів, місіонерів, священнослужителів та ієрархів, які оновили церковне життя у Московській державі, понесли Православну віру до Сибіру.
Ці приклади нагадують нам, що коли Київська Митрополія мала зовнішню свободу – тоді вона мала високий духовний, богословський, освітній рівень, була справжнім великим світильником серед Православних Церков. І навпаки – з втратою свободи вона поступово занепадала аж до того, що зараз деякі навіть дозволяють собі насміхатися з українського богослів’я, зневажаючи свою Церкву-Матір, завдяки жертовній праці якої Російська Церква зросла і зміцніла.
Тому святкуючи разом – хоча поки що і не спільно – День Хрещення Київської Руси-України, згадаймо про славні й трагічні сторінки минулого Української Церкви. Піднесімо молитви до Господа про її краще майбутнє, про подолання ворожнечі й розділень та про примноження любові між всіма православними в Україні.
Всі бачать, як завдяки діалогу поступово між нашими Церквами відбувається зближення, а ворожнеча і протистояння відходять у минуле. Тому ми радіємо, що ваша Церква незмінно відстоює свої права незалежності в управлінні та вважаємо, що це є доброю основою для майбутнього подолання існуючого церковного розділення.
Переконані, що у цій Богоугодній справі значним є внесок Блаженнійшого митрополита Володимира, за здоров’я якого ми підносили та продовжуємо підносити щирі молитви, бажаючи йому довгих і благословенних літ служіння на благо Православної Церкви в Україні.
Ще раз сердечно вітаємо всіх вас, преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри, з нашим спільним святом, з ювілеєм 1150-ліття Київської Митрополії.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця та причастя Святого Духа нехай будуть з усіма нами!
З любов’ю у Христі –
ПАТРІАРХ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТ
МИТРОПОЛИТ ЛЬВІВСЬКИЙ І СОКАЛЬСЬКИЙ ДИМИТРІЙ
МИТРОПОЛИТ БІЛГОРОДСЬКИЙ І ОБОЯНСЬКИЙ ІОАСАФ
АРХІЄПИСКОП МИКОЛАЇВСЬКИЙ І БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
АРХІЄПИСКОП ДОНЕЦЬКИЙ І МАРІУПОЛЬСЬКИЙ СЕРГІЙ
АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ІЛАРІОН
АРХІЄПИСКОП ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І БОРИСПІЛЬСЬКИЙ ЕПІФАНІЙ
МИТРОПОЛИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ІОАСАФ
АРХІЄПИСКОП ЖИТОМИРСЬКИЙ І ОВРУЦЬКИЙ ІЗЯСЛАВ
ЄПИСКОП ХАРКІВСЬКИЙ І БОГОДУХІВСЬКИЙ ЛАВРЕНТІЙ