24 жовтня 2017 року, у день 5-ої річниці смерті приснопам'ятного преосвященного митрополита Євсевія Політила, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив поминальну Божественну Літургію святителя Іоана Золотоустого в Академічному Свято-Іоано-Золотоустівському храмі Львівської православної богословської академії.
"Ваші Преосвященства! Всечесний отче-Ректоре! Всечесні отці, шановні студенти, шановна родино митрополита Євсевія, дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні минає 5-ть років із дня відходу у вічність митрополита Євсевія. І з ініціативи родини митрополита Євсевія, зокрема, отця Петра Політила, ми сьогодні зібралися у цьому храмі, для того щоби вшанувати пам’ять великого митрополита нашої Церкви Київського Патріархату. Якщо ми з Вами будемо роздумувати над тим, як Господь обирає своїх священнослужителів, служителів вищого і нижчого духовенства, неодмінно побачимо, що Він інколи веде всіх нас непростою дорогою, а тернистою. Всі ми дуже добре знаємо отця Віталія, який був секретарем Львівсько-Тернопільської єпархії у дуже непростий час. Згодом він служив в Канаді, далеко від України, повернувся знову до Львова, в часи незалежної нашої Української держави, підтримав автокефальний рух, став ректором Львівської Духовної Академії і Семінарії, - й так через тернистий шлях, навіть у своєму «тернистому» житті, він був висвячений на єпископа Полтавського і Кременчуцького, пізніше переведений на Рівненську кафедру, де зробив багато добра своїм ствердним проповідницьким словом, що й може засвідчити тут присутній Архиєписком Іларіон.
Не треба було багато знати про труди Владики Євсевія, лишень послухати його, - це було велике задоволення для кожного із нас: для простого парафіянина, для священика. Послухати його настанови - це означало пізнати, що таке є наука самої проповіді. І, напевно, тут немає таких, які не пам’ятають і не знають уже митрополита Євсевія, хіба серед молодшого покоління студентів наших, - для них Він закарбований на цій світлині, яка знаходиться праворуч від нас, з якої він дивиться на нас, але кожного разу, із покоління в покоління, передається пам’ять про цього великого Митрополита.