16-17 травня віряни Львівської єпархії звершили паломницьку подорож до святинь Закарпатської України. Організатором мандрівки виступив паломницький центр "Покров" під проводом його очільника ієрея Романа Мануляка. Програма подорожі була розрахована на два дні і включала відвідання та молитву у тринадцяти святих місцях Закарпаття.
Першою святинею, яку відвідала паломницька група був Кирило – Мефодіївський жіночий монастир, що у м. Сваляві. Прибувши до стін обителі о шостій годині ранку за Київським часом паломники були змушені ще годину чекати відкриття монастирської брами, адже Закарпаття лежить в іншому часовому поясі і там була лише п'ята година ранку. Протягом часу очікування о. Роман прочитав разом із паломниками ранішнє молитовне правило.
На території монастиря паломницьку групу радо зустріли монахині обителі, запросивши усіх до храму на ранішні богослужіння.
У монастирському храмі паломники мали можливість вклонитись частичками мощів преподобних отців Києво–Печерських та піднести молитви до Богородиці перед списком Її чудотворної ікони «Всецариця», написаним на Святій горі Афоні тамтешніми ченцями. Після молитви насельниця обителі провела львівським паломникам екскурсію територією монастиря, розповівши про історію заснування святині, особливості чернечого життя, яке ведуть тут насельниці, устав монастиря. Особливістю господарського подвір'я є те, що монахині цієї обителі займаються розведенням страусів.
Далі паломники вирушили до Введенського жіночого монастиря, що у с. Кушниця Іршавського р- ну, де мали змогу помолитись перед списками чудотворних ікон Божої Матері «Семистрільна» і «Живоносне джерело».
Після цього група завітала до жіночий монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, що у с. Липча Хустського р-ну. Ця свята обитель видніється здалеку, адже знаходиться високо на горі. Дорога до монастиря стелиться алеєю поміж різнобарвними квітами, різними плодовими деревами та декоративними кущами. Своїми враженнями з нами поділився один із паломників:
"Там надзвичайно красиво, це просто неможливо передати словами! Це наче рай, тільки на землі. Монахині, що вийшли нас зустрічати здавались ангелами, які зійшли з небес!"
Інокиня Ангеліна провела для паломників екскурсію територією обителі, після чого вони мали змогу вклонитись частичкам святих мощів преподобних отців Києво- Печерських і Оптинських старців та помолитись перед іконами з частичками мощів святителя Феофана Затворника і преподобного Феодора Санаксарского. Втомлених далекою дорогою паломників до монастирської трапезної на обід запросила ігуменя Євгенія, а коли віряни вже покидали стіни обителі монахиня спакувала паломникам ще кілька полумисків вареників на дорогу.
Четвертою святинею, яку відвідала паломницька група, було цілюще джерело в с. Нанково Хустського р-ну. Історія розповідає, що сюди у XVI ст. з небес спустилась ікона Божої Матері, яку наші предки не захотіли прихистити на своїй землі, шкодуючи бодай би невеличкої земельної ділянки для каплички, де б могла знаходитись ця ікона. Вісім пар волів не змогли зрушити з місця цю ікону до тих пір, поки люди не пообіцяли, що доставлять її в м. Повчу, що в Угорщині. На місці з’явлення ікони в с. Нанково забило чудодійне цілюще джерело.
Наступним, згідно програми, паломники завітали до Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, що у с. Іза-Карпутлаш Хустського р-ну. Тут паломники молились перед мощами преподобного Олексія Карпаторуського. З благословення намісника о. Роман кожному із вірян на знак благословення від цього святого старця покладав на голову скуфію преподобного отця Олексія.
Шостим місцем зупинки став Архангело–Михайлівський жіночий монастир у с. Драгово Забродь Хустського р-ну. В обителі свято зберігається ковчег-мощовик з частичками мощів багатьох святих, а також копії ікон Божої Матері Іверська та «Живоносне джерело».
Після цього паломники вклонились мощам святих та помолились перед списками чудотворних ікон у Вознесенському жіночому монастирі, що у с. Чумальово Тячівського р-ну.
Також група завітала до монастиря с. Угля Тячівського р-ну, головною святинею якого є Боголюбська ікона Божої Матері.
Завершувався перший день подорожі і остання дев'ята зупинка відбулась біля храму Святого великомученика Димитрія Солунського, що у с. Мала Уголька. Головною святинею цього храму є мощі преподобного Іова Угольського. Про житіє і подвиги преподобного паломникам розповів місцевий священик ієрей Петро Негря, помазавши усіх вірян олією з лампади, що безперервно горить біля мощів святого Іова Угольського. На згадку про відвідини цього святого місця о. Петро подарив о. Роману ікону преподобного Іова Угольського та запросив вірян бути частими паломниками до мощів преподобного Іова запрошуючи приїжджати сюди своїх рідних та близьких.
У неділю паломники першим відвідали Успенський жіночий монастир, що у с Домбоки Мукачівський р-ну. Найбільшою святинею обителі є мироточива чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця», написана на Святій Горі Афоні, в монастирі Дохіар. Також тут знаходиться мироточива ікона Божої Матері «Акафісна», перед якою молився преподобний Олексій Карпаторуський.
Одинадцятим святим місцем, що відвідала група паломників був Покровський чоловічий монастир, що у с. Рокошино Мукачівського р-ну. Як і у попередньо відвіданих храмах тут зберігаються списки чудотворних ікон Божої Матері та частички мощів святих угодників Божих. Один із паломників розповідає:
"Мені відомо, що кожен монастир має свій в дечому особливий устав, якісь свої власні традиції. Але дуже приємно здивувала неймовірно щира гостинність та доброзичливість насельників цієї обителі, адже, згідно традиції, щонеділі після Божественної Літургії на церковному подвір’ї монахи влаштовують велику трапезу для всіх вірян, що молились за богослужінням".
За Божественною Літургією паломники молились у монастирському храмі Свято–Миколаївської обителі.
Останнім тринадцятим святим місцем, яке відвідала паломницька група вірян Львівської єпархії був храм Ікони Божої Матері "Усіх скорботних радість", що розташований на околиці м. Мукачева. "Тут сухі квіти без води та землі розквітають, - розповідає паломникам настоятель храму отець Миколай. - Помолившись на день вшанування ікони Богородиці "Живоносне джерело" у Світлу п’ятницю, поклали за скло ікони Божої Матері "Всіх Скорботних Радість" стебла лілей. Спочатку листя на них пожовкло, та згодом квіти ожили, стебло зазеленіло, почало рости".
Завершивши мандрівку святинями Закарпаття, паломники з Божою допомогою безбідно повернулись додому.
Про зміст паломництва та його стан сьогодні ми поспілкувались з головою паломницького центру "Покров" ієреєм Романом Мануляком. Відповідаючи на наші запитання, о. Роман зазначив наступне:
"Ось ви запитуєте про зміст паломництва. Що можу я відповісти? Мабуть, для людини, що не ходить до храму, жодного святого місця не відвідала, воно змісту не має. Втрата часу і сил, - подумає така людина. Але, скажімо, звершивши таку унікальну паломницьку подорож, яку ми здійснили до святинь Закарпаття, відвідавши одразу тринадцять святих місць, нічого не відчути вона не зможе, з нею неодмінно станеться якісна переміна. А що вже казати про воцерковлених людей? Співаємо ми щосуботи "Святим Духом всяка душа оживляється", а один святий зазначив, що душа наша за природою християнка. Душа прагне долучатись святості повсякчасно і паломництво дає їй цю святу духовну їжу. Паломницька мандрівка - це найперше дорога. Але дорога не тільки матеріальна по трасі від храму до храму, але, перш за все, це дорога до Бога, дорога духовного сходження, це відрізок часу (півдня, доба, тиждень), коли кожен має змогу у молитовному настрої задуматись над своїм духовним станом.
У якому стані паломництво нині? Відверто скажу - не у найкращому. Але помітна переміна у людях, помітна і навіть дуже! У перші подорожі ледь-ледь набиралась група, був навіть змушений з власної кишені доплачувати за автобус. А зараз не так. Зараз буваю змушений відмовляти, записувати на наступний раз, зараз уже люди відчули все-таки цю потребу пройти цією дорогою до Бога.
Ідей та планів є багато. Ось восени летимо на Святу Землю. Тому принагідно запрошую усіх вірян єпархії зголошуватись та брати участь у мандрівках, які організовує наш центр".