Перш за все я хотів би сьогодні привітати протоієрея Михаїла Сивака з виданням першої його книги і водночас скласти подяку директору Центру міжконфесійного і міжрелігійного діалогу “Лібертас” пану Тарасу Дзюбанському за його жертовну і таку потрібну працю, адже саме він чи не найбільше доклався до того, щоби ця книга знайшла свого читача.
Усім, мабуть, добре відоме вчення про християнську сім’ю, як про малу домашню Церкву. І це цілком зрозуміле порівняння, адже сім’я з христиняської точки зору повинна плекати і поширювати у суспільстві ті сокровенні головні чесноти, про які повсякчас повчає нас Свята Церква Христова, а отже і Сам Господь – це любов, жертовність, лагідність, смирення, мудрість, повага. Бачимо, що це ґрунтовні моральні принципи, які стоять в основі буття будь-якого суспільства. Це чесноти, які будують, які творять. Де є любов, там є Бог, там є Його благословення. Де ж любові нема, там є лише руйнування: духовне і матеріальне.
Я вважаю тематику цієї конференції і питання, висвітлені у книзі отця Михаїла, як ніколи актуальними сьогодні, коли світ усе більше меркантилізується і секуляризується, коли нормальними стають відносини між чоловіком і жінкою, збудовані на меркантильному розрахунку, а благословення Боже для них узагалі стає непотрібним. “Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі”, – повчає нас цар Давид (Пс. 126, 1). Якщо не Бог стоїть в основі сім’ї, а сім’я, як одиниця суспільства, не виконує у ньому своєї місії, не слугує джерелом всетворчої любові, таке суспільство приречене на загибель: спочатку духовну, а потім і фізичну.
Невипадково я ставлю в основу всього любов. Адже любов одна єдина для всіх, ми не можемо мати на неї два погляди, любов – це те, що, окрім усього іншого, ще й об’єднує всіх нас. На завершення ж свого слова, хочу пригадати влучне зауваження нашого Предстоятеля Святійшого Патріарха Філарета, зроблене ним під час однієї з промов у Львові: “Чому розпадаються сім’ї?" - запитує Патріарх, - "Кажуть, не зійшлися характерами. Не характерами не зійшлися, а любові нема!”
Тому, ще раз відзначаючи важливість цього вектора праці пана Тараса і вітаючи отця Михаїла, я закликаю всіх плекати у серцях своїх жертовну любов, бо вміння з любов’ю служити людям, своєму ближньому і навіть цілому народові, лише воно може стати запорокою сильної Української держави, над якою перебуватиме Боже благословення.
З повагою і благословенням,
+Димитрій,
Митрополит Львівський і Сокальський
22 травня 2014 р.