У роботі засідання як постійний член Священного Синоду та голова Інституту церковної історії взяв керуючий єпархією Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій.
У роботі засідання також взяли участь: Патріарший намісник Високопреосвященний митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, Високопреосвященні митрополити Білгородський і Обоянський Іоасаф і Черкаський і Чигиринський Іоан, Високопреосвященні архиєпископи Донецький і Маріупольський Сергій, Рівненський і Острозький Іларіон, секретар Синоду Високопреосвященний архиєпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, як постійні члени Священного Синоду, голова Видавничого управління (Видавничого відділу) Київської Патріархії прот. Олександр Трофимлюк, голова Управління духовно-патріотичного виховання у Збройних Силах та інших військових формуваннях України прот. Димитрій Садов'як, голова Економічного управління Київської Патріархії Високопреосвященний архиєпископ Богуславський Олександр, голова Управління з духовного виховання в місцях позбавлення волі прот. Павло Основенко, голова Управління у справах молоді архим. Макарій (Папіш), як очільники Синодальних відділів, а також клірик Івано-Франківської єпархії прот. Михаїл Марусяк, клірик Київської єпархії прот. Миколай Салабай, Бондаренко Володимир Дмитрович, Гудима Олександр Васильович, Драч Іван Федорович, Кириленко В’ячеслав Анатолійович, Мовчан Павло Михайлович, Поровський Микола Іванович, Степовик Дмитро Власович, як обрані члени Ради з числа духовенства і мирян.
Текст звернення:
"Дорогі брати і сестри!
Вища Церковна Рада приєднується до заклику Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета і Священного Синоду Київського Патріархату від 22 лютого 2014 р. негайно розпочати діалог про об’єднання в єдину Помісну Православну Церкву. Від слів про необхідність об’єднання мусимо переходити до справ, бо лише у справах виявляється щирість нашого спільного бажання припинити розділення Церкви в Україні.
Всі є свідками того, що протягом понад 20-ти років триває болюче розділення Церкви в Україні. Але від Московського Патріархату весь цей час було чути лише ритуальні слова про «болючу рану», заклики «покаятися» та «повернутися в лоно» Московського Патріархату.
Насправді було здійснено, в першу чергу завдяки особистій позиції митрополита Володимира (Сабодана), лише кілька реальних кроків у напрямку порозуміння. Найбільш відомий з яких – зустріч комісій двох Церков у жовтні 2009 р. Але і ці обережні кроки були миттєво заблоковані Московською патріархією і особисто Патріархом Кирилом.
Ми вітаємо рішення Священного Синоду УПЦ (МП) щодо створення комісі для діалогу з Київським Патріархатом. Але ми хочемо, щоби цей діалог був предметним і плідним, мав на меті саме подолання існуючого розділення, а не просто затягування часу в пустих дискусіях.
Ми хочемо, щоби єпископат, духовенство і парафіяни УПЦ (МП) відчули та зрозуміли, що вони – хтось вільно і свідомо, а переважна більшість невільно – є заручниками агресивної кремлівської політики щодо України, іструментом для вливу на Україну в інтересах керівництва Російської Федерації.
Так само вашу Церкву використовував колишній президент Янукович для того, щоби виправдовувати свою діяльність. Виявляючи зовнішню побожність, надаючи сприяння різним потребам єпархій, монастирів та громад УПЦ (МП), В. Янукович очевидно вважав це виправданням надзвичайної корупції, утисків прав і свобод та інших злих діянь, докази яких є наочними і неспростовними.
Багато з вас щиро вважають, що захищають канонічний устрій Церкви від розколу. У зв’язку з цим ви повинні знати, що починаючи з 2009 р. кілька разів за церковними і політичними каналами від імені особисто Патріарха Кирила нашому Предстоятелю надходили пропозиції в обмін на повернення до складу РПЦ – повернути йому всі попередні посади. Тобто, Московський Патріарх Кирил і представники Кремля гарантували нашому Предстоятелю посаду Предстоятеля УПЦ (МП) і всі пов’язані з нею права – якщо би він погодився приєднатися до Московського Патріархату.
Лише один цей факт вже яскраво свідчить, що насправді Московська патріархія піклується не про дотримання канонів, а про збереження влади над Україною. Якщо ти служиш Москві – тобі всі почесті та визнання «канонічності», якщо ти за незалежну Україну і служиш українській пастві та українському народу – тобі Москва посилає анафеми.
Неспростовним є той факт, що найбільші всеукраїнські святині – Києво-Печерська і Почаївська Лаври – стали розсадниками антиукраїнської пропаганди, притулком для чорносотенних поглядів, місцем розпалювання ворожнечі проти Київського Патріархату та інших релігійних конфесій. Особливо це характерне для Почаївської Лаври, де навіть на спілкування українською мовою реагують агресивно і підозріло.
Тому цілком зрозумілим є прагення багатьох віруючих, громадських діячів покласти край сіянню розбрату у стінах цих святинь. Ми хочемо, щоби українські святині служили духовному єднанню українського народу, щоби з них не сіяли ворожнечу та ненависть.
Дорогі брати і сестри!
Ще раз закликаємо всіх вас до дієвих кроків для подолання церковного розділення, утворення в Україні єдиної Помісної Православної Української Церкви на канонічній основі – на основі 34 Апостольського правила, 17 правила IV та 38 правила VI Вселенських соборів, які підтверджують право утворення у незалежній державі автокефальної, Помісної Церкви.
Ми переконані та маємо всі підстави стверджувати, що ця єдина Церква буде визнана, як автокефальна, Матір’ю-Церквою Константинопольською та більшістю інших Помісних Православних Церков.
Вважаємо, що ті прихильники Московського Патріархату, які не бажають належати до єдиної Помісної УПЦ, повинні носити належну їм правдиву назву – Російська Православна Церква в Україні.
Ми закликаєио єпископат, духовенство і парафіян Київського Патріархату в цей відповідальний час бути мудрими та виваженими. Не сприймайте жодних закликів до погромів чи захоплень храмів УПЦ (МП) – подолати розделення можемо лише мирним шляхом, переконуючи наших братів і сестер з Московського Патріархату об’єднатися у єдину Церкву.
