Як тільки-но відходять від нас різдвяні свята і вже майже перестає лунати коляда, ми поспішаємо звідусіль до Києва, нашої найвеличнішої святині – Свято-Володимирського кафедрального собору, щоб тут разом з Вами, соборно піднести молитви до Господа нашого Ісуса Христа в день Вашого народження. Якось так по-справжньому хочеться відзначити цей період, в який Ви народилися 84 роки тому у далекому донбаському селі Благодатне.
Ще так нещодавно ми раділи Ісусу народженому, зі славою і трепетом, разом з великим пророком Іоаном, зустрічали Його на Йордані. Пройде зовсім небагато часу і Немовля Ісус зволить носитися на руках праведного Симеона. Воістину благословенна ця пора церковно-уставного календаря, в яку ви, Ваша Святосте, прийшли в далекім 1929 р. на світ. Шлях Вам так само освітлювала Вифлеємська зірка, яку ми намагаємось духовно не загубити впродовж всього нашого життя, бо віриться мені, що над кожною людиною, яка приходить у цей світ, світить незвичайна зірка. Багато хто з отців і вчителів Церкви навчає, що над Богомладенцем Ісусом світила не зірка, а світлосяйний ангел. Так само в житті кожної людини світлосяйний ангел-охоронець запалює свічку життя і підтримує її горіння.
Всі ми знаємо, що діти народжуються на світ з великої батьківської любові і особливо материнської. Якщо ця любов поєднується з молитвою тієї ж матері, то це є незвичайна сила. З любов'ю, палко і щиро за вас молились батьки, а згодом одна мати. Вона була в незнанні, ким виросте її старший син, яку путь в житті обере. Так буває, що провидіння Боже охороняє все те до певного часу у великій таємниці, аж допоки несподівано розкриється велич людини. Так було з Вами, Ваша Святосте. Своєю чергою плило, не хочу тут сказати, що безтурботне, а навпаки, тяжке, наповнене працею дитинство, раптом семінарія, академія і далека, з достойністю, пройдена дорога від найвищого ступеня священичого чернечого служіння аж до високого святительського патріаршого сану. На цьому шляху Вам довелося виполоти і знести чимало терня й гірких випробовувань. Перед Вашим лицем сплило шість генсеків, чотири президенти, на декілька років один режим змінився на інший у вирі війни і горя, потім зникла одна наддержава, народилася незалежна й соборна Україна, а у ній невмируща боротьба за помісність і автокефалію Української Православної Церкви, яку очолили саме Ви, і все це так само осяяне тим самим ангелом-зіркою, підсилене материнською молитвою.
Ваша Святосте! Цей сонм архиєреїв, духовенства й віруючих сьогодні низько, у день Вашого народження, схиляє голови, доземно кланяючись Вам за Вашу невтомну працю у ниві великого українського виноградника. Ви є справжній велет духу, сили і здоров'я, якими наділив Вас Бог та сильний подих свободи донбаського українського степу.
В цей день ми складаємо Вам найкращі побажання. Хочемо, щоб Ви ще довго і довго здіймали свої руки біля престолу цього кафедрального собору.