Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет: Мабуть найперше я повинен сказать, звідкіля я приїхав і яка мета мого візиту. Як ви вже знаєте, я прибув не з Києва, а прилетів з Осло. Там відбулась українсько-російська зустріч з приводу подій на Східній Україні. Українська рада Церков і релігійних організацій упродовж трьох днів працювала разом із представниками Церков і релігійних організацій Росії. У підсумку ми прийняли відповідний документ, який влаштовує і нас, і їх, але мета наша була не просто підписати якийсь документ, а щоби в Україні припинилось кровопролиття і щоби торжествувала правда.
Правда полягає в тому, що Україна держава миролюбива, свою ядерну зброю віддала добровільно, а один із гарантів напав на нас, обіцяв бути захисником територіальної цілісності України, а Крим у нас тимчасово відібрав. І не тільки Крим відібрав, але й розв’язав непроголошену війну на Донбасі.
Наша позиція завжди і під час цієї зустрічі зокрема була такою, що ми хочемо миру, як і вони хочуть миру. Але ми хочемо миру справедливого, а це означає, що Донбас – наш, український і Крим теж – наш, український.
Велася мова і про гуманітарну допомогу. Ми не виступаємо проти гуманітарної допомоги, ми й самі неодноразово надавали допомогу і біженцям, і нашим добровольчим батальйонам, і армії. Вони також хочуть допомагати і ми вітаємо їхнє прагнення допомагать людям. Але ми їм сказали: “Ви сіль і воду везете, а вивозите наші заводи!” Отакої гуманітарної допомоги нам не треба. Тому, якщо ви хочете надавати нам гуманітарну допомогу, то робіть це тільки під контролем Червоного Хреста. Таку допомогу ми приймемо.
Позитив зустрічі в Осло, як я вже зазначав, не в самому прийнятому документі, а радше в атмосфері, яка панувала на цій зустрічі. Вони (представники Церков і релігійних організацій Росії – ред.) приїхали з великим острахом перед публічною дискусією, тому що розуміли, що правда на нашому боці. Совість їм це підказувала, а виправдаться вони не мали чим. Тому то була така боязнь з їхнього боку. Але оскільки всі ми (учасники зустрічі – ред.) є християни і загалом служителями Бога, бо в зустрічі брали участь також і представники ісламу, і юдеї, то насамперед ми відчували відповідальність перед Богом. У всьому, що обговорювали, ми ґрунтувалися на Святому Письмі, зважали на Бога і на неминучий майбутній Суд. І все це створило дуже гарну атмосферу.
Тому прощались ми з ними вчора зі щирою приязню, домовилися, що будемо продовжувать такі наші зустрічі. Варто сказати, що прощаючись ми довго ще говорили про те, який ця зустріч буде мати вплив на уряди наших держав. Який же буде мати вплив? Ми, зі свого боку, сказали, що вплив буде помітним. Адже, якщо ми виявили добру волю – і ми, і вони, провели цю зустріч, ухвалили документ, то зі свого боку ми зробили достатньо, а все інше зробить Бог. Як – не знаємо, але знаємо, що Господь неминуче приведе нас до перемоги правди, до нашої перемоги.
Тепер стосовно мого приїзду до Львова. Я щороку відвідую з Архіпастирським візитом багато єпархій нашої Церкви – і на Заході, і на Сході. Відтак і до Львова приїжджаю щороку. Перш за все я прибув звершити богослужіння в рамках прощі до присілка Заглина. Як ви знаєте там є живоносне джерело, і ми там будемо відправлять Божественну Літургію. Ми будемо молиться за все і за всіх, а особливо посилено будемо молиться за мир і перемогу України.
Окрім того ввечері у суботу я відправлятиму богослужіння у кафедральному Покровському соборі, а в неділю освячу новозбудований храм в селі Давидів. Це головна духовна мета мого приїзду до Львова.
Телеканал “ICTV”, інформаційний проект “Надзвичайні новини”: З огляду на ті події, які відбуваються в Україні, чи багато людей зараз відмовляються від Московського Патріархату і хочуть перейти до Київського Патріархату? І, власне, як виглядає схема переходу, чи можна прихожанам перейти до Київського Патріархату? Як змінити священика і підпорядкування?
Я давно передбачав, що Господь створить умови для об’єднання Київського Патріархату, Московського Патріархату і Автокефальної Церкви в одну Помісну Православну Церкву, і наголошував на тому, що саме Бог створить такі умови. Так ось Господь і створює умови. Яким чином? Показує, яка Церква з українським народом, а яка Церква не є з українським народом, або ж, хоч і є з українським народом, але боїться сказать правду. Народ відчуває і бачить це і йде до своєї рідної Церкви, тобто до Київського Патріархату.
Київський Патріархат засвідчив, що він з народом України: і на Майдані був, і з нашою армією зараз є, постійно ми є з нашим народо, чи то в радості, чи то в горі. Оскільки наша Церква з народом, то ми й віримо твердо, що прийде час, коли в Україні буде одна Помісна Православна Церква6 бо це буде благо для народу І зробить це Господь через народ, і не пастирі вестимуть народ, а народ буде вести пастирів до кінцевої мети – створення Єдиної Помісної Православної Церкви.
Але чи багато парафій і вірян перейшло з Московського до Київського Патріархату? І як це робиться?
Парафії Московського Патріархату переходять у наше підпорядкування, але треба сказать правду: не так багато парафій переходять, у значно більшій кількості переходять самі віруючі, залишаючи цю Церкву і приєднуючися до Київського Патріархату.
Новий Предстоятель Української Православної Церкви Московського Патріархату заявив, що він готовий вести діалог (про об’єднання – ред.). Ми теж готові вести діалог, але вести діалог треба не заради діалогу, а заради створення Єдиної Помісної Православної Церкви. Ми їм кажемо: якщо ви хочете мати в Україні Єдину Православну Церкву, то діалог буде плідним, а якщо ви хочете мати Єдину Православну Церкву у складі Московського Патріархату, то цього ніколи не буде! Ми ніколи не повернемося під російське ярмо!
Тому зараз слово за ними: можуть вони відокремитися від Москви, чи ні. Якщо вони можуть відокремитися від Москви, то ми об’єднаємось дуже швидко, а якщо вони будуть триматися Москви, то процес цей буде складним і все вирішуватиме народ.
Власне, що треба зробити парафіянам, щоби перейти з Московського до Київського Патріархату?
Для того, щоби парафіянам переходить із Московських парафій до парафії Київського Патріархату потрібна лиш добра воля перестати ходить туди і почати ходить до храмів Київського Патріархату.
Якщо ж ціла парафія хоче перейти у нашу юрисдикцію, то треба провести парафіяльні збори і на цих зборах ухвалити рішення, що вони хочуть перейти до складу Київського Патріархату. Завжди треба діять згідно закону, а закон український говорить так, що кожна парафія, кожна релігійна громада сама обирає свій центр. Тобто, якщо релігійна громада хоче обрать своїм центром Київський Патріархат замість Московського, то вона має на це законне право і ніхто не має права їй перешкодить.
Треба розуміти, що це не захоплення храмів. Бо ж московські єпископи і духовенство, коли парафії з Московського переходять до Київського Патріархату, кажуть, що Київський Патріархат захоплює храми. Ми нічого не захоплюємо! Синод нашої Церкви прийняв постанову про те, що ми насильно до Київського Патріархату нікого не тягнемо. Люди повинні все робити добровільно. Ми лиш двері тримаємо відкритими: хочете перейти до нас – ми приймаємо, а якщо ви не хочете – ми силою вас не тягнемо.
Газета “Високий Замок”: Чи звертався Київський Патріархат до Московського Патріарха Кирила, щоби він вплинув на Володимира Путіна і змінив якось позицію Кремля стосовно Києва?
Таке питання можна навіть не ставити, тому що Російська Церква знаходиться у великій залежності від держави. Вона, власне, завжди знаходилася в залежності від держави: і зараз, і в радянські часи, і в царські часи. Вона завжди була залежною від держави.
І тому в цих умовах Патріарх Кирил не може виступить відкрито і сказать правду. Не може! Тому ніякого впливу Патріарха Кирила на Кремлівську владу немає і не може бути.
Можна говорити про вплив інших Церков, зокрема українських, про вплив Європейських держав, Сполучених Штатів Америки. Ось цей вплив можливий, а голос Патріарха на жаль для російської влади нічого не вартий.
Телеканал новин “24”: Розкажіть, чи запрошували Патріарха Кирила на зустріч в Осло?
Запрошували і Московський Патріархат, і Російську Православну Церкву, але вони відмовилися. Чому вони відмовились, я достеменно сказати не можу, але в кулуарах говорили, що бояться Філарета, не хочуть з ним зустрічатися, бо він розкольник.
Андрій Ковальов, заступник голови Інформаційного відділу Київської Патріархії: Шановні колеги! На цьому брифінг Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета завершено. Запрошуємо вас на всі наступні події Першосвятительського візиту Його Святості до Львівської єпархії.