Маленькими кроками до Великого посту

Справжній піст ухилення від зла, стриманість язика,

приборкання у собі гніву, пристрасті, лихослів’я,

Великий піст є особливим періодом для покаяння, найважливішим і найдавнішим із усіх постів. Саме цей період вводить нас у Страсну седмицю, а в кінці дає на можливість відчути радість величного свята – Світлого Христового Воскресіння.

Великий піст є часом духовного і тілесного підготування до найбільшого свята - Святої Пасхи. Духовною підготовкою є перебування у молитві, а також читання Священного Писання та уникнення гріха. А тілесною підготовкою є те, що ми вживаємо лише пісну їжу. Особливо в часі Великого посту кожна людина повинна приступити до Таїнства Покаяння. Періодом, який підготовляє усіх християн до Великого посту є підготовчі тижні. Служби підготовчих неділь та Великого посту містяться в Постовій Тріоді. Передують Великому постові – святій Чотиридесятниці – неділя про митаря і фарисея, неділя про блудного сина, неділя м’ясопусна і неділя сиропусна. У підготовчій седмиці ми готуємось до посту поступовим введенням стриманості.

Готуючи християн до посту та покаяння, православна церква в першу неділю ознайомлює нас із притчею про митаря та фарисея: «Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18, 10-14). Над чим нам потрібно задуматись? Фарисей вважає вищим проявом зовнішнє вираження шанування Бога. Він хоч і постить, виконує всі релігійні закони, але є самолюбом, та має велику гординю. Митар, зневажений усім суспільством, усвідомлює гріховність свою та щиро кається. І тут постає питання: хто ми є? Чи ми справді щиро молимось? Чи наша молитва є лише проявом для людського ока. Ця притча вчить нас, що ми повинні щиро молитися, не засуджувати ближнього та забути про гордість. З цього тижня до 5-го тижня Великого посту співається покаянна молитва: «Покаяння відкрий мені двері…».

Наступним підготовчим періодом - є тиждень про блудного сина. Зі Священного Писання читаємо притчу про блудного сина: «Ще сказав: один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє - твоє. Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся» (Лк.15, 11-32). Саме тут відображено істинне покаяння людини та велику любов і милосердя Боже. Пам’ятаймо, що Всемилостивий Господь чекає нашого покаяння, усвідомлення гріховності та недосконалості, а особливо бажання повернутися до батька. І щоб ми не зробили, в якій ситуації ми б не знаходились, Бог готовий знову прийняти нас з великою радістю, бо Його любов до нас є безмежною, Він любить кожну свою дитину. У цей тиждень та наступні два тижні на Всеношній співається піснеспів: «На ріках Вавилонських…». Ці слова із псалма вселяють думку нам про духовний полон гріха і про потребу в очищенні.

Два останні підготовчі тижні присвячені темам про початок і кінець людства. Свята Церква веде нас духовною дорогою до тієї останньої межі, до вічності.

Підготовчим тижнем є м’ясопусний, про Страшний суд. «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне» (Мф.25, 31-46). Саме тут виражається спонукання людини до покаяння. Церква нагадує нам, що ми повинні робити добрі справи і наголошує на тому, що за всі гріхи нам доведеться відповідати. У храмі починають читати молитва Єфрема Сиріна з поклонами: «Господи і Владико життя мого…».

Остання неділя перед Великим постом називається сиропусна, прощена. «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, - Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. (Мф.6, 14-21). Цей уривок із Священного Писання вчить нас прощати ближнього.

У прощену неділю згадується біблійна оповідь про вигнання Адама із раю. Бог дав людині першою заповіддю – слухняність. Гріх – причина вигнання Адама. Гріх також у сучасному житті є причиною страждань, хвороб. Тому, дорогі у Христі брати і сестри, нашим основним завданням кожного дня є боротьба з гріхом. У прощену неділю, православна церква, дає настанови щодо поведінки кожної людини та закликає покаятися один перед одним у всіх гріхах, при цьому священики подають добрий приклад і першими просять пробачення у своєї пастви пробачення.

Великий піст ділиться на Чотиридесятницю – перші сорок днів і на Страсну седмицю – тижнем перед Великоднем, а між ними знаходиться Лазарева субота та Вхід Господній у Єрусалим. Таким чином, Великий піст триває сім тижнів і ділиться на чотири частини.

Чотиридесятниця нагадує нам про сорок днів які Ісус Христос провів у пустелі. Страсна седмиця – останній тиждень Великого посту, який присвячений спогадам страждань та смерті нашого Спасителя.

Дорогі брати і сестри, Господь чекає на покаяння кожної людини, лише потрібно щиро визнати свої гріхи, тож маємо духовно заглибитись у своє життя та докласти зусиль для нашого спасіння. «Приймімо піст як дорогоцінний дар, святий скарб, зображення істини, начало благочестя, основу духовної науки, умертвіння пристрастей, прогнання гріха, бич пророків, сподвижника дівоцтво, губителя демонів» (св. Іоан Золотоустий).

Священик Володимир Ведміцький,
26 січня 2018 року.

Переглядів: 2018

Pоздрукувати матеріал
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування