Ваше Високопреосвященство, всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Невимовна і безмежна радість переповнює серця всіх присутніх у цьому храмі, адже ми мали велику честь і ласку Божу молитись разом із Вами, Владико, за цією Божественною Літургією.
Коли Ви увійшли у наш храм, священнослужителі зустрічали Вас словами Святого Писання: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного». (Мф. 5, 16) Так світилося світло перед усіма людьми великого святителя і учителя Церкви архиєпископа Константинопольського Іоанна Золотоустого, перенесення мощів якого ми сьогодні святкуємо. Він був світочем для багатьох і цим самим світочем залишається для нас. Ви часто, дорогий Владико, в своїх проповідях цитуєте цього святителя і я знаю, що Ви по-особливому його шануєте. Мабуть тому Господь саме Вам благословив створити, заснувати і опікуватися, стати Священноархимандритом Свято-Іоанно-Золотоустівського монастиря. Ви увійдете в історію як намісник Свято-Михайлівського Золтоверхого древнього монастиря м. Києва, який Ви підняли з руїн. Але також Ви увійдете в історію Церкви та нашої держави як людина, яка свого часу заснувала єдиний православний монастир у Львові.
Ми Вам дуже дякуємо, Владико, за усі Ваші настанови, дякуємо за Ваші молитви, за Вашу опіку, за те, що під своїм омофором усіх нас ведете до Царства Божого. Ви такі палкі та мудрі у словах своїх проповідей, що ми вправі називати Вас нашим Львівським Золотоустим. Ми, братія та парафіяни цього святого монастиря, Вас любимо як духовні діти і не переставатимемо підносити молитви до Господа Бога за Ваше Високопреосвященство. На многії літа, дорогий Владико!