"І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус" (Лк.8, 26-39)
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про зцілення чоловіка одержимого легіоном бісів. Коли Ісус вступив на Гадаринську землю, зустрів його біснуватий чоловік і почав сильно кричати: "що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!". Насправді, це не чоловік кричав, а злий дух устами хворого чоловіка, бо він відчув Божу присутність, - загрозу, кінець своєї влади над цим чоловіком.
Ісус Христос перемагає цілий легіон лише одним словом. Варто звернути увагу на місце, де описано, як злі духи, що були в людині, побачивши Спасителя, стали просити Його, щоб він дозволив їм увійти в стадо свиней, що паслось на березі озера. Саме тут проявляється велике милосердя над терплячою людиною і могутня сила Божа. Злі духи перелякалися. Пам’ятаймо, що чорна сила лише створює враження своєї сили, щоб страхом нас полонити і запанувати над нами, а Бог проявляє у могутності і славі свою силу. Звернімо увагу, що духи, коли вийшли із людини загинули в безодні, хоча і просили щоб Ісус їх не посилав туди. Отже, зло завжди зводить до погибелі. Саме тому, Ісус звертає постійно увагу на кінець усього: "по вчинках пізнають Вас, що ви мої учні», «усяке добре дерево і плоди добрі родить"(Мф. 7:17).
Задумаймося, у час спокус, з нами не те саме стається, коли лукавий обіцяє нам багато, але все рівно зводить усе до знищення. Чому віримо у силу зла? Диявол діє різними шляхами для того, щоб ми були роз’єднанні між собою, віддалені від Бога, - тоді ми є безсилими. Зло є сильне не тому що має силу, а тому що має тих, хто його поширює, - проте воно гине перед милосердям. Цікаво, якою була б наша реакція, коли ми б прибули в якусь країну, якесь місце, раптом побачили б, що до нас наближається оголена людина з розірваними ланцюгами на руках та несамовитим криком. Ісуса Христа зустрів дуже дивний чоловік: ним гонив "по пустинях" злий дух, "багато бо бісів" знайшли помешкання у цій особі, а сам він "мешкав не в хаті, а по гробах». Мешканці нічого не могли вдіяти: "навіть зв’язавши ланцюгами не могли його вгамувати". Ісус Христос звільнив бідну людину від панування над нею злих духів, котрі увійшли в свиней та погубили ціле стадо у водах озера.
Потрібно звернути увагу на реакцію мешканців: їх не зворушив факт переміни біснуватого, а втрата стада свиней стада більшою вартістю ніж вигнання дияволів з душі людини. Чого боялося населення околиць Гадаринських? Бути оздоровленими від своїх немочів? Бути зціленими від різного роду опанувань? Чи змінити спосіб свого життя? Чого боялися? Втрати стадо свиней, чи усвідомити свою гріховність? Людина свідомо, чи не свідомо більше цінує земні блага: ставить матеріальне вище від духовного. Гадаринці не впізнали у Христі Бога, хоч були свідками великої радості: біснуватий став вільним, - злий дух переможеним. Для них, легше вигнати такого пророка, аніж міняти власне життя; легше мати серед себе біснуватих, аніж жертвувати матеріальним добробутом.
Ми часто просимо у Бога, щоб Він допоміг нам з нашими проблемами, але недовіряємо Йому цілковито, маємо сумніви. Потрібно змінювати себе, віддати своє життя у руки Божі. Як шкода, що і зараз в сучасному світі легше сказати людині, щоби Він відійшов; страшно бути із Богом, який подарував нам це життя, і чомусь зовсім не страшно бути без Нього. Чоловік, з котрого вийшли біси, одягнувся Божою силою: спокійно сидів у ногах Ісуса, йому повернувся розум, ми маємо розуміти необхідність протистояти дияволу та боротися проти нього, і переможемо його лише тоді, коли покладемося на нашого небесного батька.
Людина безсила в боротьбі з пристрастями, а тим більше немічна в боротьбі проти "начальства, проти влади, проти свiтоправителiв темряви вiку цього, проти духiв злоби пiднебесних" (Еф, 6:12). Немає сил людина, щоб допомогти сама собі, - єдиною допомогою є Бог. Просімо і ми покірно Ісуса Христа, щоб дав нам свою ласку необхідну для спасіння. Потрібно пам’ятати, що яким би ти не був, Христос завжди готовий допомогти тобі, лише потрібно довірити своє життя Богові.
Часто людина впадає в гріх, коли забуває про присутність Бога в щоденному житі, його любов і заповіді. Диявол приваблює увагу людини різними пристрастями, земними речами, щоб зосередити увагу на потребах тіла, земних речах, та відвернути від потреб душі, від Бога, від мети життя. За повчанням апостола Якова: "Блаженна людина, котра переносить спокуси, бо, будучи випробовуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його" (Як. 1:12), тож потрібно боротися з усіма земними спокусами, довіривши себе Небесному Отцеві. Святий Василій Великий зазначає, що в складних обставинах життя, а особливо в моменти спокус, потрібно молитися молитву із 67-го псалма псалмоспівця Давида "Нехай воскресне Бог і розбіжаться всі ненависники Його".
Ісус Христос, проповідуючи в єрусалимському храмі, назвав себе Світлом кажучи: "Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя" (Іо.8:12). Пам’ять про Божу присутність у щоденних справах, про Божі заповіді стає духовним світлом для людини і провадить її доброю дорогою, яка веде до Бога.
Звільнивши нещасного чоловіка з неволі сатани, Ісус Христос сказав йому: «повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог». Задумаймося, як Божа доброта виявляється для нас.
Дорогі браття і сестри, Господь піклується кожною людиною, про кожного із нас пам’ятає, кличе на добру дорогу. Але, коли людина не слухає, то попадає в тенети зла. Бог дає нам все потрібне для життя, для наших тілесних і духовних потреб, прощає всі наші провини, якщо ми сердечно жаліємо. Отож, цю найвищу доброту Божу приймаймо з чистим і смиренним серцем. Ісусе Христе, Спасителю, ніколи не відходь від нас, живи повсякчас серед нас, допомагай нам у всьому. Нехай буде на все Твоя воля свята. Амінь!
