Дорогі браття і сестри! Сьогодні у Євангельському читанні ви чули, як одного разу до Ісуса Христа підійшли книжки і фарисеї і поставили Йому пряме запитання про те, ким Він є людиною чи Богом? «Якщо ти Христос, скажи нам прямо», — казали юдеї. (Ін. 10, 24) Христос відповів їм на це так: «Я сказав вам, і не вірите… Коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм». (Ін. 10, 25, 38) Яким ділам треба повірити? Ось, наприклад, Він воскрешав мертвих. Може людина самостійно воскресити покійника? Не може! Тож потрібно вірити, що Христос не проста людина, а Богочоловік. Може людина сліпому повернути зір? Не може! Хтось зараз мені заперечить, мовляв, сучасна медицина здатна це зробити. Так, здатна, але не у такий спосіб, як робив це Ісус, повертаючи зір сліпим лише одним Своїм словом. Отже і ці діла підтверджують, що Він Христос — Месія і Спаситель. Може розслаблений стати і йти сам по собі? Не може! А Христос сказав розслабленому: «Встань…та йди!» (Мф. 9, 6) І той підвівся і пішов. То, хто це, проста людина? Ні, це істинний Бог. Ці діла підтверджують божественну природу Ісуса Христа, тому Він і каже, якщо не можете на слово повірити Мені, погляньте на діла, які свідчать про Мене.
Але це було у ті далекі часи. А після того, коли Христос вознісся на небо, Церква стала проповідувать Ісуса Христа, проповідувать, що Він, Син Божий, зійшов на землю і став людиною заради нашого спасіння. Чим супроводжували апостоли свою проповідь? Також ділами. Бо слово сказать легко. Про це одного разу говорив і Господь: «Що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?» (Мф. 9, 5) Що легше? Легше слово сказать, а зробити діло набагато важче. Тому і апостоли не тільки проповідували слово Боже, Євангеліє Христове, а творили діла. Вони увесь світ навернули до Христа, але не стільки своїми словами, скільки ділами. Бо і апостоли звершували такі ж самі діла, як і Христос. Такі ж самі! Але не своєю силою, а силою божественною. Коли до апостола Петра, при вході до храму, підійшов кульгавий і просив милостині, апостол йому відповів: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Назорея встань і ходи». (Діян. 3, 6) Також і тінь його зціляла недужих від різноманітних хвороб. Але не сила апостола, не сила Петра, чи Павла, чи Андрія Первозванного, чи інших святих це робила, а сила Духа Святого, що діяла у них.
А в наш час діє Христос, діє Святий Дух, чи не діє? Діє! Бо, якби Дух Святий не діяв і Господь Ісус Христос не діяв, ми б не вірили в Ісуса Христа. Бо, якщо ми візьмемо нещодавно минувший час боротьби із Церквою, час атеїзму, то як переконували дітей, молодь, що нема ніякого Бога?! Але ж віра зберігалась! А чому вона зберігалась? Тільки тому, що діяли слова Христа Спасителя: «Я з вами до кінця віку». Як діяв Господь, як діяла благодать Святого Духа? Невидимо. Невидимо діяла вона на серце людське, і людина всупереч тій пропаганді зберігала віру. Але не лише невидимо діє ця божественна благодать. Господь і в той час, і сьогодні продовжує творити і являти нам чудеса. Хіба це не правда? Правда! Ось є такі випадки, коли виліковуються від раку, цієї страшної хвороби нашого часу, не за допомогою лікарів, а за допомогою віри і своєї молитви. То, скажіть, людина така буде вірити в Ісуса Христа, чи не буде? Буде! Бо це таке саме чудо Христове, як і ті, про які розповідає нам Євангеліє. Бачимо, що Господь діє і нині.
Чому ми будуємо храми, для чого ми це робимо? Для того, щоб насамперед дякувати Богові за Його благодіяння нам. А цих благодіянь виливається на нас безліч. Навіть те, що ми бачимо, чуємо, можемо рухатись і працювати, що ми узагалі живемо — усе це з ласки Божої і залежить лише від Нього одного. Бо є люди, які не бачать, які не можуть ходити, які не можуть їсти — є такі. Але ми не такі, ми усе це можемо і повинні дякувати за це Богові. Щоправда, не тільки для того будуються храми, щоби приносити у них подячні молитви, але і щоб очищатись від гріхів. Бо скажіть, де ви можете очиститись від гріхів? У сільській раді, в обласній раді? Може в театрі чи Верховній Раді? Можете ви там очиститись від гріхів? Не можете! Єдиним місцем очищення від наших гріхів є храм Божий. Ми не цінуємо цього. Не цінуємо, бо можливість маємо вільно приходити до церкви, коли заманеться, ніхто нас не переслідує за це. А, ось, якби не було храмів, не було священства, єпископів, а гріхи примножувались би, мучила б нас совість, а місця для очищення не було б?.. Уявіть собі таку ситуацію. А вона була! В радянські часи була. Можливо не так яскраво проявлялось це тут у вас на Закарпатті, але зовсім по-іншому все було на решті території України, коли вона входила до складу Радянського Союзу. Було не більше десяти храмів на всю Україну. Люди ні причащатись Тіла Христового, ні покаятись, ні очиститись від гріхів не могли. Доводилось шукати відкриті храми, щоби поїхати туди, помолитись, очиститись від гріха.
Сьогодні ми освячуємо цей новий храм. Нехай постійно у ньому підносяться подячні молитви Богові за Його благодіяння. Нехай Господь наш Ісус Христос буде милостивим до нас, бо ми великі грішники, ми грішимо кожного дня. Добре, якщо ми каємось у своїх гріхах. Але, на жаль, дуже часто ми цього не робимо, живемо «як усі». Серце наше стає жорстким і нетерплячим. Тому треба відвідувать частіше храм, молитись щиро, щоби Господь помилував нас і привів нас до вічного життя. Вічне життя є нескінченне. Тимчасове — закінчується, а вічне не закінчується ніколи. Молімося, щоб ввійти у це вічне життя для блаженства, а не для страждання. Бо це є головне, дорогі браття і сестри. Усвідомте це! Усі ми помремо і нічого зі собою не візьмемо, й у вічне життя неодмінно увійдемо. Увійдуть усі: і віруючі, і не віруючі. Це не залежить від нас, так постановив Бог. Подібно до врожаю: скільки б людина не працювала, якщо Господь не пошле тепла і дощу, буде марний увесь труд. Так і в духовному житті: без Бога людина жить не може. Тому будемо дякувать Господу нашому Ісусу Христу за те, що Він дав нам такий час, коли ми маємо свободу, коли ми можемо будувати нові храми і вільно їх відвідувати, щоби очищатись від гріхів і готувати себе до вічного блаженного життя із Богом. Богу нашому слава навіки віків! Амінь.