Дророгі брати і сестри! Сьогодні, 1 грудня, Свята Церква звершує пам’ять святого мученика Романа, який постраждав за Христа на початку IV століття, у той час, коли Церква народила найбільший сонм святих мучеників, які за ім’я Господнє жертвували всіма земними благами і віддавали найдорожче – своє життя.
У дев’яти заповідях блаженств Господь навчає апостолів і їхніх послідовників, тобто нас із вами – християн, якими ми маємо бути, що потрібно нам виконати, щоби пізнати Бога, наблизитися до Нього і здобути спасіння для душі. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне (Мф. 5:10). Гнані за правду – це люди, які люблять жити за правдою, тобто за Законом Божим, чинити справедливо, за що й терплять у світі всілякі наклепи, гоніння, біди. Світ, перебуваючи у значній мірі у полоні зла, не здатний вмістити жертовності, любові, милостині. Люди ж, що вміщають і сповнюють цю науку Господню, отримують Царство Небесне, але часто змушені терпіти за це на землі. Такою простою і вимогливою водночас є наука Христа.
Мученик Роман був дияконом у Кесарії Палестинській. У час гоніння у цій місцевості він переселився в Антіохію, де укріпляв християн у вірі своїм особистим прикладом і проповіддю. Коли правитель Антіохії надумав зруйнувати християнський храм, святий Роман закликав віруючих стати на захист своєї святині. Він пояснював і переконав людей, що якщо вони збережуть храм, то радітимуть на землі у Церкві воюючій, а якщо загинуть при захисті святині, то радітимуть у торжествуючій Небесній Церкві. Правитель, побачивши таку рішучість народу, не посмів виконати своє бажання.
Мученицький подвиг святий Роман звершив, коли захищав християн від примусового ідолопоклонства. У християнській громаді знаходився отрок Варул, і вказуючи правителю на нього, святий Роман сказав: молодий отрок розумніший з тебе, тому що він пізнав Істинного Бога, а ти поклоняєшся ідолам. На всі питання хлопчина відповідав управителю без страху, з вірою у Христа Бога. Тоді розгніваний ідолопоклонник наказав жорстоко побити мученика Варула, а потім усікти мечем. Мати у всьому підтримувала свою дитину і після катувань похоронила його у 303 році.
Мученик же Роман був засуджений на спалення, але несподіваний дощ згасив вогонь. Святий продовжував прославляти Бога і хулити ідолів. Правитель наказав відрізати йому язик, але й після цього він продовжував славити Бога. Тоді, після численних катувань, його було повішено і диякон Роман прийняв мученицьку кончину.
Ми, браття і сестри, дивуємось непохитній вірі святих мучеників, дивуємося їхнім подвигам і мужності. Сьогодні нас, слава Богу, не заставляють зрікатися Христа і не вбивають за віру. Але ворог роду людського щораз вигадує нові пастки, щоби погубити наші душі. Під дією розкоші, слави, високих посад, плотських бажань чи шкідливих звичок людина не витримує і вручає себе в руки диявола. Боротьба триває постійно і особливо загострюється у часі посту, коли ми стараємося стримувати себе від усього земного, що володіє нашими душами: розмов, їжі, веселощів, осуду та багатьох інших страстей.
Різдвяний піст – це ще один період в році, чергова нагода випробовувати свій дух, укріпитися духовно через молитву і Таїнства Сповіді і Причастя. Нехай для нас цей піст стане саме таким. А сили і наснаги берімо від святого мученика Романа, який до останнього подиху боронив християн і Святу Церкву від її ворогів. Амінь!