Із сьогоднішнього євангельського читання ми, дорогі браття і сестри, дізнаємося, як одним владним словом Того, Кому підкоряється все, що на є небі вгорі і на землі внизу, чудесно був зцілений розслаблений чоловік, який протягом довгих тридцяти вісьми років лежав біля чудодійної купальні. Господь наш Ісус Христос сказав цьому розслабленому: "Встань, візьми ложе своє і ходи". І зараз чоловік той став здоровий і взяв постіль свою і пішов (Ін. 5: 8-9).
Ця купальня називалася по-єврейськи "Вифезда", тобто "дім милосердя", і служила для обмивання овець та іншої худоби, призначеної на жертву. Бог визначив цю купальню для звершення Своїх чудес. Час від часу ангел Божий сходив до неї, порушував воду, і вода ставала цілющою. Хто перший входив у цю порушену воду, видужував від усякої хвороби. Купальня стягнула до себе багатьох хворих, які лежали там упродовж не днів, а роками, чекаючи свого зцілення. Це щастя приходило від Бога не часто і його приймав той, хто був здоровіший, тобто спритніший, або ж мав помічника, який допоміг би йому дістатись першим до води.
Хто міг бути нещаснішим за цього бідного хворого, над яким змилосердився Спаситель?! Наскільки його тіло було розслабленим, можна зрозуміти вже з того, що він знаходився біля джерела вже протягом тридцяти вісьми років, чекаючи зцілення, але все ніяк не міг зрушитися з місця. Не міг він самостійно цього зробити і, на своє горе, не мав людини, яка допомогла б йому першим опуститися в чудотворну воду.
І ось одного разу це місце людського терпіння відвідав Ісус Христос. Побачивши хворого, Христос приступив до нього і запитав: "Чи хочеш бути здоровим?" Тут постає питання, чому серед усіх хворих, усіх цих сліпих сухих, кривих, які знаходилися там у великій кількості, і які лежали біля цієї овечої купелі і чекали зрушення води, Спаситель обрав саме цього чоловіка? Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно було б зазирнути в душу цього нещасного чоловіка. Христос побачив у його серці надзвичайно велику віру і не меншу надію. Інакше й не могло бути, бо пролежати там протягом майже чотирьох десятиліть можна було тільки будучи спонукуваним твердою вірою, що прийде час і він, за допомогою Божою, стане здоровим.
Відповідь розслабленого зворушила Ісуса. Вона була спокійна і смиренна. Ані злоби, ані заздрощів, ані нарікань. Христос побачив, що хворий достойний зцілення і так само просто сказав йому: "Встань і ходи!"
Дорогі у Христі браття і сестри! Скільки повчальних прикладів і уроків ми можемо почерпнути зі сьогоднішнього Євангелія. З одного боку, подібно до нашого Спасителя, ми повинні завжди бути уважними та милосердними до хворих, старатись допомогти їм добрим словом і ділом. По-друге, ми повинні пам’ятати, що, за словами Спасителя, всі хвороби нашого тіла - це наслідок наших гріхів. Тому то Христос пізніше і сказав зціленому чоловіку: "Ось ти став здоровий, не гріши ж більше, щоб чого гіршого тобі не сталося". І третій урок полягає в тому, щоб ми вміли приймати послані Господом хвороби чи випробовування, не нарікати і не впадати у відчай, а переносити все з християнською терпеливістю, вірою і надією на скору Божу допомогу.
Давайте ж детальніше зупинимось на кожному із цих трьох уроків.
Як часто, дорогі браття і сестри, нам доводиться бачити різних хворих, страждаючих, взиваючих про допомогу?! І частіше за все ми байдуже проходимо повз них, говорячи у своєму серці: "Таких багато на світі. Чим і як я можу їм допомогти? Для цього ж є безліч різних благодійних організацій, для цього є лікарні…" Але не такий приклад нам показував Ісус Христос. Протягом усього Свого земного життя, Спаситель приділяв хворим особливу увагу. І ми, якщо хочемо бути істинними послідовниками Христа, повинні допомагати тим, хто страждає, хто потребує від нас цього. Тоді ми виконаємо заповідь "Люби ближнього, як самого себе".
Пригадаймо, що скаже Господь на Страшному суді Своєму тим, які стоятимуть праворуч від Нього: "Голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене… Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили" (Мф. 25: 34-36, 40).
Так само ми можемо побачити, що гріх має великий вплив на хвороби нашого тіла. Про це нам ясно говорить і Слово Боже, і життєвий досвід. Наприклад, нестриманість в їжі та питті безсумнівно веде до хвороб травної системи. А що це таки дійсний гріх, бачимо зі слів Самого Господа і Спасителя нашого, Який говорить: "Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом…" (Лк. 21:34). Скільки буває й інших хвороб, причиною яких є наші гріхи! Ось чому Спаситель, зціливши розслабленого сказав: "Не гріши більше…" І ми повинні прагнути до чистоти, уникати гріховних діл, щоб мати і тілесне здоров’я. Але якщо ми не будемо грішити тільки з почуття самозбереження, щоб не хворіти тілесно, то наша заслуга буде мізерною. Ми повинні уникати гріхів, насамперед, для здоров’я душевного.
І нарешті, ми повинні пам’ятати, що коли згрішимо і приймемо наступне покарання від Господа, маємо бути тверді духом, з надією очікувати скорого визволення від недуги, від терпіння, тому що Господь щедрий і милостивий, Він не хоче смерті грішника, але щоб усі покаялися і спаслися. І тому нам належить все приймати від нього смиренно, розуміючи, що достойне отримуємо за діла наші.
Але бувають деколи і такі випадки, коли хвороби посилаються людині, яка є чистою душею, щоб на ній проявилися діла Божі (Ін. 9:3). І в цьому випадку не потрібно нарікати. Згадаймо праведного Іова, який не дивлячись на свою чистоту, терпів від постійних нападів сатани, але навіть серед усіх нещасть і страждань не нарікав на Бога, а промовив: "Нехай буде ім’я Господнє благословенне!" (Іов. 1:21). І ми повинні пам’ятати, що Господь, кого любить, того карає. Він усіма способами старається наставити нас на дорогу спасіння, посилає нам випробовування, терпіння, щоб ми згадали про Нього, милосердного Батька нашого, і зі щирим серцем звернулися до Нього.
Возлюблені у Христі браття і сестри! Ще раз задумаймося над сьогоднішнім Євангельським читанням, закарбуймо ці почуті уроки у своїх серцях. Піклуймося про хворих, і коли Господь допустить нам перетерпіти хворобу, приймімо її з радістю, як прояв на нас промислу милосердного Бога, Який не дає нам померти в беззаконнях, але хоче, щоб ми спаслися і прийшли до Царства Небесного. Амінь.
Воістину Христос Воскрес!