Проповідь Святійшого Патріарха Філарета у день свята Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри! Вітаю вас із храмовим святом Михайлівського Золотоверхого монастиря – Собором Архистратига Божого Михаїла.

Сьогодні ми урочисто святкуємо пам’ять Архистратига Божого Михаїла і всіх Небесних Сил безплотних. І ось перед сучасною людиною постає питання: “А чи дійсно є Архистратиг Божий Михаїл, херувими і серафими, архангели і ангели? Чи є вони, чи це людська фантазія придумала їх?”

Не фантазія, дорогі браття і сестри, а це є істина! Віруємо що існує Бог? Віруємо! Бог Дух чи не Дух? Дух. А якщо Бог є Дух, то існують духи. Є Бог Дух, а отже є і духи ангели і архангели, у тому числі й Архистатиг Божий Михаїл.

А якщо є духи, то є і душі. Чому, якщо існує Дух Бог і духи ангели, не можуть існувать душі? Душі теж існують! І тому, вірує людина чи не вірує, а душа кожної людини існує! І нікуди безбожники-атеїсти не подінуться, бо це їхнє існування не залежить від них, а залежить від Бога, Який створив і духів, і душі.

Але ми знаємо, що є духи добри і є духи злі. Звідкіля взялися злі духи? Бог хіба ж творив духів злими? Ні! Не Бог створив духів злими. А звідкіля тоді взялися злі духи? Вони, будучи створеними добрими, самі стали злими.

Яким чином добрі стали злими? Від кого це залежало: від Бога чи ні? Від Бога не залежало, бо Бог не може творить зла. Бог творить тільки добро. І духи ці були добрими і стали злими. Яким чином добрий дух став злим? Через гордість! Бо найвищі ангели, найвищий дух Денниця подумав, що він рівний Богові.

І коли він так подумав, то що сталося після цього? Він став злим. А чому злим? Тому що гордий, і тому ж таки кожна горда людина є зла. І ми це, дорогі браття і сестри, повинні твердо знати, що горда людина – це зла людина. І мало того, що вона зла, їй іще й дуже важко є покаятися. Можливо це для неї, але дуже важко. Чому так важко їй покаятися? А тому що вона не бачить своїх гріхів.

Ось ви подивіться на себе і навколо себе подивіться. Коли горда людина ось так дивитиметься, то думатиме, що вона ні в чому не винна, і навіть свої провини видимі виправдовуватиме тими чи іншими обставинами. А якщо вона виправдовує свої гріхи, навіть очевидні, то чи може вона покаятися?!

Адже ж для того, щоб покаятися, треба спочатку побачити свої гріхи і тоді лиш можеш покаятися. А якщо гріха не бачиш, думаєш що ти добрий, що ти ні в чому невинний, то як ти можеш каятися? І, найголовніше, в чому ти будеш каятися?!

Ось така властивість і духовний сенс гордості. Тому перший, найвищий ангел був скинутий із неба. Сьогодні ви в Євангелії чули, як казав Господь Ісус Христос: “Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба” (Лк. 10, 18). Впав із неба! Не сказано “на землю” чи “бачив у повітрі”, а сказано: “Впав з неба”. Тобто з духовних небес, де є Слава Божа, звідтіля він впав. Тобто він впав, відпав від тієї Слави, у якій сам же перебував.

А чому ж не на землю? А тому, що землі не було. І сонця не було, і зірок не було, і рослин не було, і тварин не було, і птахів не було, і людини не було. Тобто видимий світ не існував ще, а вже цей найвищий ангел згрішив і був скинутий з небес і відокремлений від Слави Божої.

Тепер я хотів звернуть вашу увагу на притчу, яку ми читали вчора за вечірнім богослужінням – про кукіль на полі. І, особливо, на те місце притчі, де йдеться про слова рабів до господаря: “Господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?” (Мф. 13, 27) Господар відповідає їм, що це зла людина навмисно посіяла кукіль на полі. Тоді раби кажуть: “Чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?” (Мф. 13, 28)

Розумно начебто пропонують раби, кажуть, мовляв: “Дозволь нам виполоти цей кукіль, навіщо він потрібен”. Але Господар неочікувано різко зупиняє їх і каже: “Ні... залиште рости разом те і те до жнив” (Мф. 13, 29-30).

Так ось, що ж означає це: “залиште рости разом те і те”? А це означає: “Нехай буде у світі і добро – пшениця, і зло – кукіль”. І ми дійсно бачимо, що у світі існують люди добрі і існують люди злі. Є і святі, праведники, а є і грішники. Усе змішане й існує разом.

І багато із нас, як ті раби, звертаються до Господа: “Господи! Ну чому Ти терпиш це беззаконня? Покарай його, знищ його, щоби зовсім його не стало!” А Господь каже: “Ні! Нехай ростуть”.

І чим же пояснити, що не можна грішника знищить одразу, як тільки він згрішить? Про це читаємо далі. Господар каже: “Бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю” (Мф. 13, 29).

Як же це так можливо вирвати кукіль разом із пшеницею? Можливо, бо у зародку ще не можна розрізнити, де є що. Це означає те, що ми не знаємо, хто із нас справді кукіль, а хто із нас пшениця. Не знаємо, тому що часто думаємо: “Оце кукіль, зла людина, треба її знищить! Господи, ти знищи її, менше зла буде”. А потім виявляється, що покаялася ця людина і з кукіля зробилась пшеницею.

Розбійник благоразумний – кукіль чи пшениця? Всі скажуть: “Розбійник – отже кукіль!” Блудниця – кукіль чи пшениця? Скажете: “Кукіль, звісно, бо блудниця!” А що ж вийшло? А вийшло те, що весь той кукіль насправді пшениця, став пшеницею.

Розбійник благорозумний ще й перший у рай увійшов, а ви його хотіли знищить. А він взяв і став пшеницею. Та ж таки блудниця стала цнотливою, а ви і її хотіли знищить, хотіли вирвать і викинути геть. Тому Господь каже: “Залиште рости разом те і те. Залиште, бо ви не знаєте, де кукіль, а де пшениця, і замість кукіля можете виполоти пшеницю”.

Але й каже: “До жнив”. А ось, коли прийдуть жнива, тобто коли прийде кончина світу, і вже буде видно, де пшениця, а де кукіль, тоді, говорить Господь: “Я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою” (Мф. 13, 30).

А женці – це ангели, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо. Це вони будуть збирать кукіль, грішників. Яких грішників? Тих, які не покаялися, не покаялися, як це зробив розбійник, не покаялися, як це зробила блудниця. Ось це і буде кукіль. Правдивий кукіль. Бо вони, живучи на землі у своєму гріху, так і не виправились через покаяння. І тому ангели зберуть їх і зв’яжуть у снопи, наче кукіль. Тобто відокремлять від праведних і святих, від тих, кого помилував Бог заради їх покаяння.

Це не означає, що Господь знищить ці людські істоти. Не знищить! Вони будуть з тілами своїми страждать вічно. І в цій справі Богові служитимуть ангели, бо саме призначення ангелів бути службовими силами. Кому ж служить? Насамперед, служить Богові, прославлять Його. Тому й херувими безперестанно промовляють: “Святий, Святий, Святий Господь Саваоф”.

Не означає це, що вони і справді виголошують слова. Бо людський розум одзразу міркує собі, як це можна із дня в день цілу вічність промовляти: Святий, Святий, Святий… Нема цього! А що ж є? Є сама істота! Ці херувими і серафими самим своїм існуванням і істотою своєю славлять Бога.

Славлять вони Бога постійно, як і людина може молиться постійно. Ви запитаєте: “А хіба можна постійно молиться? Ну працюю я, то хіба ж можу молиться? Або коли сплю, можу молиться?” Всі ви скажете: “Неможливо це”. А апостол Павло каже: “Молiться у будь-який час” (Еф. 6, 18). Тобто постійно.

А як же це так – постійно? Постійно – це не означає виголошувать молитви безперестанку, а це означає відчувати присутність Бога. Ось, наприклад, ти працюєш і уявляй, що поруч із тобою Бог. І так ти, усе твоє існування і діяльність, сама твоя істота і буде молитвою. Ось якою буває молитва, а не тільки, коли ми виголошуємо слова.

Бо виголошувать слова неможливо постійно. Що ж уночі тоді? А вночі ми бачимо сни. Бачимо ж сни? Бачимо! І сни бувають різні: і приємні, і неприємні. Так от, коли сни приємні і ми в цих снах однаково діємо, щось робимо, то й себе так можкмо налаштувати, що й увісні бачитимемо біля себе Бога.

Так і ангели славлять Бога своєю присутністю, своїм усвідомленням величі, яку вони спостерігають.

Ангели, як я вже казав, служать Богові. Але ті ж ангели служать і людям так само. Бо вони служебні духи, призначенні для служіння і від Бога мають наказ служити людям.

Як вони служать людям? Допомагають! Скажімо, наштовхують на якусь думку. От буває, не знаєш, що робить, стоїш, наче на роздоріжжі, і не знаєш, куди піти: чи одне зробить, чи друге. І ось несподівано виникає якась думка, яка показує шлях вирішення проблеми. Хто її викликав? Хто її навіяв? Ангел, Дух Святий, благодать Божа навіяла! Отак вони і служать нам.

Так само і злі духи борються з людьми, і ця боротьба постійна. Не можемо ми уникнуть цієї боротьби. І в голові у нас різні думки виникають, не лише благі. На великий жаль, більше гріховних думок виникає, ніж святих, праведних і добрих. Іде ця боротьба і назовні, і всередині нас. І в цій внутрішній боротьбі борються ангели і злі духи, зіштовхуються вони у наших душах, серцях, розумі.

Яка ж роль людини в цьому? А роль людини – вибрать. Вибирать, чи те, що ангел добрий тобі навіює, чи те, що злий дух тобі навіює. Вони пропонують, а людина вибирає. Тому що ні ангел, ні злий дух не мають влади змусити людину робить саме так і не інакше. Не можуть цього ані одні сили, ані інші сили, а може лише сама людина обрать, бо їй Богом дано цю свободу вибору.

Оце саме стоїть Україна перед виборами: чи в Європу, чи в Євразійський простір, Митний Союз, нову імперію. Вибирай, куди ти хочеш. І не одного разу ставала Україна перед такими виборами. Згадаймо Богдана Хмельницького: теж вибирали і вибрали собі неволю, триста з лишком років неволі. Ось і тепер пропонують нам ті ж самі сили, злі сили, пропонують шлях у неволю. А добрі сили пропонують шлях до Європи. І від нас залежить, куди ми підемо і якими ми будемо: чи вільними, молитимемося, як зараз молимось, вільно, будуватимемо храми, будемо вільними на вільній нашій землі, чи будемо знову невідомо в якій неволі і робитимемо те, що скажуть.

Тому ми, дорогі браття і сестри, у цей відповідальний момент повинні помолитися Богові. А що буде означать наша молитва? А буде означать тільки наступне: “Господи, ми обираємо Європу, ми обираємо добре і не хочемо йти в неволю”. Це не просто якесь там бажання, це захист права на свободу, яким нас обдарував Сам Творець.

Це наш вибір і в цьому полягає наша молитва, і Господь її почує. І повинна вона лунати постійно ця наша молитва до Бога. Бо лише Бог цим усім керує. Не думайте, що керують президенти, чи царі, чи імператори. Керує світом Бог, а обирає добро чи зло – людина.

Тому нехай Господь наш Ісус Христос за молитвами Архистратига Божого Михаїла, за молитвами Небесних Сил ангелів і архангелів, по-перше, з нас, кукіля, зробить пшеницю, бо це є головне, а, по-друге, на землі дасть нам свободу.

І нехай Господь допоможе нам увійти в Європу. Йому слава навіки віків. Амінь!

(проповідь виголошена за Божественною Літургією у головному соборі Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря у день його престольного свята - Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, - 21 листопада 2013 року Божого)
Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії


ПРОПОВІДЬ >>>

Pоздрукувати матеріал
Налаштування доступності
Налаштування контрасту
Розмір шрифту
Міжбуквенний інтервал
Міжстрочний інтервал
Зображення
Шрифт
Скинути налаштування