Насамперед, поздоровляю вас зі святом Різдва святого Предтечі Хрестителя Іоана, а також з нашими преподобними манявськими святими Іовом і Феодосієм. Сьогодні в Євангелія ви чули, що Іоан народився від безплідної Єлизавети, і ми не можемо не згадати про безплідну Сару і Авраама, і яка різниця між Авраамом і Сарою, та Захарією і Єлизаветою. Різниця та, що Аврааму Бог явився і сказав, що від нього піде великий народ, а йому було уже більше дев’яноста років, і Сара була приблизно була в такому ж віці, і Авраам не засумнівався, що так буде, він з вірою прийняв, що від нього піде великий народ. А як відреагував Захарія? Коли архангел Гавриїл благовістив йому, що від неплідної Єлизавети народиться син, повірив він, як Авраам? Не повірив. А чому він не повірив? А тому, що був старий, і Єлизавета не плідна, і Господь дуже покарав Захарію, покарав його німотою. Як ви чули із Євангелія, що він затримався в храмі, а потім вийшов і не міг говорити, але Захарія покаявся. Із чого видно, що він покаявся? Із того, що коли обирали ім’я Іоану ,то всі родичі хотіли назвати його Захарією, а Єлизавета сказала , що Іоаном повинен називатися її син. І коли Захарія написав, що Іоан ім’я йому, тобто в цьому, в цій назві сина Іоаном виявилось покаяння Захарії, бо Гавриїл назвав ім’я майбутнього сина Іоан. Й Іоан називається Предтечею. Предтечею кого? Предтечею Спасителя, він повинен підготувати шлях до прийняття Спасителя світом. Яким чином треба було приготувати народ до прийняття Спасителя? Через покаяння. І тому Іоан закликав всіх людей покаятися, покаятися в своїх гріхах. І Христос, коли почав свою проповідь, то теж закликав до покаяння. Покаяння має дуже важливе значення для нашого Спасіння.
Ось ви задумувались коли-небудь над тим, чому Господь людей прощає, а чому злих духів не прощає, і диявола чому не прощає, адже і диявол, і злі духи - Його творіння. Так чому Господь милосердний диявола і злих дуів не прощає, а людей прощає, навіть найтяжчих грішників? У чому тут причина? А причина в тому, що ні злі духи, ні диявол не можуть покаятися. А чому вони не можуть покаятися? А тому, що вони згрішили гордістю, а гордість - це дуже тяжкий гріх, істота, яка згрішила перед Богом гордістю, не здатна побачити свої гріхи, і , оскільки диявол не може бачити свою провину, так само як і злі духи, тому Господь і не простить їх ніколи, хоч безодня милосердя Божого, а простить не може. Тому, що цю божественну благодать диявол і злі духи не можуть сприйняти. А ось людина здатна покаятися, і якби Адам, коли Господь закликав Його до покаяння в раю, визнав себе винним у порушенні Заповіді, то Господь простив би Адама і не вигнав би його з раю, а оскільки Адам в раю не визнав себе винним, і, як ви знаєте з Біблії, Єва сказала, що "змій мене спокусив" (Бут. 3:13), змій спокусив, а вона не винна, а Адам сказав: "Господи, це дружина, яку ти мені дав" (Бут. 3:12),- вона мене спокусила. Тобто, ще і Бога звинуватив, що Він дав йому таку дружину. Але, коли Адам і Єва були вигнанні із раю, то Адам плакав, плакав, а плакав чому? Тому, що визнав себе винним, і заради цього, що Адам і Єва визнали себе винними, Господь став людиною для того, щоб спасти Адама і Єву і весь людський рід. Тому покаяння має дуже велике значення для кожного із нас, і підготувати шлях, путь для прийняття Христа Спасителя можна було тільки через покаяння. Тому Іоан, знаходячись на берегах Йордану, закликав до покаяння і хрестив їх у ріці Йордані. Звідсіля і нам треба робити висновок, що ми теж, для того, щоби нам отримати Царство Небесне, недостатньо мати віру і прийняти хрещення, недостатньо. Чому не достатньо? А тому, що ми після хрещення знову грішимо, а іноді дуже тяжко грішимо, і тому ця людина, яка прийняла хрещення і продовжує грішити, Царства Божого не успадкує, якщо не покається, а для того, щоб покаятися ,треба знати свої гріхи.
Ось ви подумайте, чи знаєте ви свої гріхи? Я думаю, що переважна більшість із нас не знає своїх гріхів, а якщо ми не знаємо своїх гріхів, то хіба можемо ми покаятися? Ні, бо ми виправдовуємо себе в будь-якому гріху, а треба звинувачувати себе не тільки в ділах гріховних, а звинувачувати себе і в словах, і в думках, бо той, хто не звинувачує себе в гріхах, думках, словах, покаятися не може. А не може покаятися - Господь не простить. Тому ми і звертаємось до Бога зі словами: "…покаяння двері відкрий мені життєдавче". Я сам покаятися не можу, допоможи мені Боже покаятися у своїх гріхах. І коли людина не визнає своїх гріхів, то тоді Господь створює умови, через які людина приходить до визнання себе грішником і кається перед Богом. От чому іде війна на Сході? Чому Бог допустив війну на Донбасі? Чому люди страждають? Є причина цьому? Є причина. А причиною є наші гріхи, ми не каємось, не каємось, і тоді Господь створює умови, тяжкі умови, і в цих умовах грішна людина згадує про Бога, і згадує про свої гріхи, і кається тоді. Ось згадайте Другу світову війну, скільки було страждання, скільки людей загинуло, і ,здавалося би, чому милосердний Господь допустив такі страшні страждання? А якби не допустив, то наші народи навряд чи мали б віру, тому що цей безбожний атеїзм поглинув би цілі покоління, і про Бога ми б не згадували, а згадали б про Бога тоді, коли кожна наша сім’я мала б своїх воїнів, які загинули. Так і зараз через ці страждання виявляється наша віра і наша любов до Бога. Ось зверніть увагу, чому з усієї України, з усієї України молоді люди ,і не тільки молоді, їдуть на Схід захищати свою українську землю? Яка сила їх штовхає на цей подвиг? Любов до своєї Батьківщини. Бо якби вони не любили, вони б не поїхали добровільно захищати українську землю. Зверніть увагу, яка хвиля гуманітарної допомоги прокотилась всією Україною. Що це означає? Чому люди жертвують іноді останнє? А тому, що люблять. Любов така внутрішня, духовна сила, яка спонукає люблячу людину співчувати тим, хто страждає. А Господь, як ви знаєте, сказав: "Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу свою, тобто життя своє, віддасть за друзів своїх" (Ін. 15:13). А воїни наші віддають своє життя? Значить вони заповідь про любов до Бога і до ближніх виконують, а ті, які допомагають, співстраждають, (а той , хто співстраждає, той любить), отже, теж виконують Заповідь Божу. А з цього робіть висновок, якщо український народ в умовах війни, в умовах страждання виявляє любов, то скажіть, чи Бог допоможе цьому народу, чи відкине? Ніколи не відкине, бо Господь сказав, що Він "тростини надломленої не переломить, і льону, який горить, не погасить" (Іс. 42:3).
Тобто, якщо ми виявляємо таку любов до своєї Батьківщини, до ближніх, виконуємо Заповідь Божу, то Господь обов’язково допоможе нам. І тому, дорогі браття і сестри, Господь дасть нам перемогу, обов’язково дасть, бо він милосердний і безмежно любить своє творіння, і правда з нами, і любов із нами, і тому перемога теж буде з нами. І ми віримо, що перемога буде незабаром, бо у Бога все можливо. І треба вірити в те, що Господь дасть нам перемогу. По-друге, ви бачите Православну Церкву в Україні розділеною, бо розділив її гріх, розділили нашу Українську церкву супротивники, наші північні сусіди розділили нашу Українську церкву, але ми віримо, що в Україні буде одна церква православна, одна, не московська, не російська, а буде українська правдива, і час цей наближається. Собор, який пройшов на Криті, наблизив цей час визнання Київського Патріархату як правдивої української автокефальної церкви, наближається цей час. Тому ми повинні, дорогі браття і сестри, молитися, щоби Господь простив нам усі провини, якими ми згрішили перед ним.
Чи в Україні буде російська церква? Буде, але нехай вона називається російською, а не ховається під ім’ям української. І ми будемо просити Верховну Раду, щоб вона прийняла закон, що Церква, яка має свій центр в країні агресора, а агресором є Росія, щоб ця церква не називалася українською, а називалася Російською православною церквою в Україні, і, хто хоче бути в російській церкві, нехай ходить в російську церкву, але не прикривається ім’ям української церкви. І тоді ми створимо в Україні одну православну церкву, правдиву українську, і час цей, дорогі браття і сестри, наближається, наближається і день, коли будемо святкувати не тільки перемогу над агресором, а й будемо радіти створенню в Україні однієї єдиної православної церкви, але для цього треба нам покаятися у своїх гріхах. Особливо повинні покаятися корупціонери і всі, хто чинить неправду в Україні, бо той, хто чинить неправду, той грішить перед Богом, і нехай він покається у своїх гріхах, а Іоан Предтеча, який стоїть перед Спасителем і молиться за весь рід людський, за всіх християн, нехай допоможе нам, і наші преподобні Іов і Феодосій теж нехай своїми молитвами допоможуть нам досягти перемоги над агресором, установити мир в Україні, злагоду, єдність, а також допоможуть нам отримати єдину Помісну Православну Церкву.
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!