"Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї" (Лк.10, 38-42).
"Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його". (Лк. 11, 27-28).
Сьогодні, 4 грудня, ми святкуємо Введення до храму Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, тож молитовно висловімо наші почуття вдячності перед Тією, яка стала матір’ю Сина Божого. Немає більшого щастя, ніж те, як бути під покровом Божої Матері. Це свято розповідає нам про те, як Пречиста Діва Марія, маленькою дитиною, була віддана до єрусалимського храму на службу Богові. Маленька дівчинка розлучилася із рідними батьками, нелегкою була ця розлука батьків з дитиною. Така розлука завжди крає батьківське серце. Але Марія вибрала "кращу частку"(Як.10:42), адже Господь стократно винагороджує її за це, подарував їй найбільшу гідність – стати матір’ю Сина Божого.
Батьки Діви Марії – праведні Іоаким та Анна були неплідними: вони терпіли багато принижень від людей, бо в цей час неплідність вважалась карою Божою за гріхи. Проте, у них була віра,- велика віра. Праведні Іоаким та Анна довірили своє життя Богові: вони навіть у похилому віці не переставали щиро молитися про дарування їм дітей. Господь почув їхні молитви і дарував їм Пресвяту Діву Марію. Коли дівчинці виповнилося три роки, вони виконали свою обітницю: привели її у єрусалимський храм, віддавши Отцю Небесному.
Отримавши духовне виховання від своїх батьків, Марія, як добра християнка, продовжувала пізнавати Божий Закон: пізнаючи глибше Бога, старалася з кожним днем краще служити Йому.
Свято Введення Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії навчає нас, що кожна людина повинна постійно працювати над своїми духовними цінностями: щиро молитись, читати Святе Письмо, - таким чином єднаючись із Отцем Небесним. Потрібно своє життя цілком довірити в Божі руки. Життя Матері Божої повинно бути для нас взірцем. Ми маємо пам’ятати, що кожен день потрібно духовно зростати, впевнено будувати свій духовний храм, храм своєї душі, бо як говорить апостол Павло: "хіба не знаєте що ви храм Божий і що дух Божий у вас перебуває" (1 Кор.3:16). "Ми бо храм Бога Живого як сам Бог сказав…»(2 Кор.6:16). «тай самі Ви мов живе каміння…" (1Пет.2:5).
Дорогі брати і сестри, людина створена для Бога, тож потрібно своє життя цілком віддати Господу. Сьогоднішнє Євангелія розповідає нам про подію із земного життя. Оточений звідусіль народом, Спаситель проповідував. Люди уважно слухали кожне слово його проповіді. І ось раптом одна невідома жінка промовила: "блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!" - це було перше вшанування Божої Матері, виявлення захоплення тією, котра народила проповідника і чудотворця, який прийшов спасти людей від зла. Слава про неї поширювалася з міста до міста. Люди схилялися перед величчю і духовною красою Божої Матері. Дионисій Ареопагіт у своїх розповідях про відвідини Матері Божої розповідає: "Неймовірним здавалося мені, сповідаюсь перед Богом, щоб, крім Самого Бога, хтось був переповнений такою Божественною силою й дивною благодаттю. Богом свідчу, що, коли б я не мав у пам’яті й серці Божественного вчення, то я визнав би Діву за істинного Бога і склав би Їй поклоніння, належне Єдиному Істинному Богові, бо розум людський не може уявити собі вищої честі, слави, величі, духовної краси, ніж ті, які я бачив. Розум мій і серце знемоглися, споглядаючи цю велич і цю Божественну красу".
Дорогі брати і сестри, чи довіряємо ми наше життя Люблячому Батькові? Чи в різних ситуаціях, повсякденних труднощах, - знаходимо Його волю? Чи віримо ми, що маємо стільки сил, щоб подолати труднощі, які у нас виникають на шляху? Пам’ятаймо, що в нашому житті немає нічого випадкового: "перше ж, як я уклав тебе в утробі ,я знав тебе, і перше…" (Єр.1:5). Господь так промовляє до кожного із нас. Він закликає нас до життя разом з Ним, тому дуже важливо зрозуміти цей заклик, кожна людина є обраною, але чи прийме вона рішення жити з Богом залежить від неї самої. Ми можемо цей заклик забути, знехтувати ним, або знайти тисячі причин, щоб ухилитися від життя з Богом. У сучасному житті, людина часто жаліється на сьогодення: люди погані, місця погані, світ поганий загалом. Проте не потрібно звинувачувати всіх, а починати аналіз свого життя. Що ми робимо для того, щоб світ став кращим? Пам’ятаймо, що від нарікань змін ніяких не буде. Потрібно просити у Бога допомоги для того, щоб подолати всі труднощі на життєвому шляху. Господь - наша єдина надія, потрібно довірити своє життя Богові, як це зробила Пресвята Діва Марія.
Св. Григорій Богослов говорить: "Як хмара закриває сяйво сонячного проміння, так грішник, який не хоче визнати свої гріхи і зректися їх, закриває для себе проміння любові Божої та милосердя Божої Матері". Гідним любові Божої Матері буде тільки той, хто буде любити братів своїх. А хто не любить брата, той, як говорить ап. Іоан Богослов, неправдомовець, і істини немає в ньому.
"Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї". Отож, дорогі брати і сестри, пам’ятаймо, що земний клопіт є проминаючим. Інколи, в своєму житті, ми турбуємось про все, забуваючи того, хто нам подарував це життя! Ми настільки є занятими повсякденними справами, що не маємо часу на молитву. Навіть у недільний день, - то не знаходимо часу для Бога. Часто забуваємо подякувати за прожитий день та попросити благословення зранку. Адже це так важливо,пам’ятати про Того, хто віддав своє життя за нас – улюблених дітей. Не потрібно затьмарювати своє життя земними турботами, нехай у нас тільки буде світло Боже. Маємо усердно молитись і просити допомоги у Господа в кожній хвилині життя, щоб Він спрямував нашу життєву дорогу, укріпив нас у всяких непорозуміннях та тривогах. Пам’ятаймо, що Господь створив нас для щастя, для того, щоб ми навчилися любити.
Марфа була старшою сестрою, і представляється євангелістом, як господиня будинку. Вона приймає Спасителя в будинок, розпоряджається частуванням, готує їжу, приносить страви. Марфа поступила гостинно, але з наріканням почала говорити на свою сестру і саме це затривожило Господа. Гостинність є доброю справою, але якщо надається пріоритет настільки цій справі, що аж затьмарює всі думки: Марфа на сестру почала жалітись, - то це вже гріх.
Дорогі брати і сестри, сьогоднішнє свято навчає нас, щоб ми шанобливо ставилися до Матері Божої, молилися до Неї кожного дня. Тож, воздаймо хвалу і прославлення Божої Матері. Благаймо у Неї небесного заступництва і допомоги, щоб за її молитвами Господь дарував нам велику віру, любов і Царство Небесне. Нехай, приклад Марії, укріплює нас у житті, допомагає нас краще пізнавати Бога, єднатися з Ним. Амінь!
