Нещодавно Східна Церква відсвяткувала третій великий празник – Богоявлення Господнього. Давньою традицією цього свята є освячення води, а також душпастирські відвідини священником своїх вірних з окропленням їхніх домівок водою, яка вважається йорданською. Про те, як мають відбуватись відвідини, як нам готуватись до них, з якою метою приходить священник до наших домівок, та що загалом символізує така традиція розмовляємо в ексклюзивному інтерв’ю для нашого видання із деканом богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ прот. Назарієм Лозинським.
Отче, поясніть, будь ласка, що таке йорданські відвідини з душпастирським візитом?
Священник повинен постійно спілкуватись зі своїми парафіянами. Але він не повинен це робити лише у межах храму, закриватись від пастви іконостасом і обмежувати себе стінами. Адже такий формат – формат храмової проповіді – не передбачає повноцінного спілкування. Спілкування в межах храму обмежене часом і можливостями. Тому бажаним і потрібним для священника є відвідування своїх парафіян у їх домівках. Проте, зрозуміло що священник не може себе нав’язуватись людям. Уявімо ситуацію, що священник скаже до когось із парафіян: “Сьогодні буду у вас вдома”. Це буде несподіванка для них і не завжди приємна, бо ми ж не є щодня готовими приймати гостей у своїй оселі. Але потреба спілкування залишається. Тож через проповідь з амвону священник доносить Слово Боже, про духовні проблеми спілкується з людьми у сповіді, але побачити сім’ю зсередини з всіма проблемами і потребами у неформальний спосіб він може лише при особистих відвідинах. Свято Богоявлення якраз є чудовою нагодою таких відвідин.
Традиція окроплювати домівки свяченою водою є дуже давньою і стосується вона у першу чергу господаря дому, який, прийшовши з храму зі святою водою, окроплює свій дім, своє обійстя. Але, одна справа, коли це робить господар, який, як і всі християни, наділений благодаттю “священства царського”, а інша – коли це робить священник, наділений зовсім іншою владою і благодаттю. Молитва священника, її форма і зміст, цілком відрізняється від молитви мирянина. Тому прихід священника під час Йорданських свят – це пастирський візит для ближчого спілкування з парафіянами та для спільної молитви.
Якою повинна бути підготовка родини? Що потрібно підготувати для священика, щоб він здійснив чин освячення?
Найнеобхіднішим є щире серце, готовність і бажання прийняти священика з йорданською водою. Якихось особливих приготувань непотрібно. Окрім того, що дім повинен бути охайно прибраним, але це має бути завжди (сміється). Добрі господарі завжди дбають про свою оселю. До відвідин священника як і до будь-яких гостей ми звичайно готуємось. Зрозуміло, що коли приходить священник, то в цей час немає бути ввімкнутим телевізор, звучати музика, якщо в цей час у родини є гості, то всі повинні встати з-за столу, припинити розмови. Також сім’я, яка приймає священника, має бути внутрішньо готовою до спільної молитви і розмови з священником. Йорданські відвідини, як я вже сказав – це певна форма молитви. А під час молитви ми маємо бути зосередженими, думати про цю молитву, брати у ній участь. Все інше є місцевими традиціями і практиками. Часом хтось ставить на столі ікону, запалену свічку, свячену воду, кропило. Це все правильно, воно може бути, але не є обов’язковим. Кожен священник все необхідне має зі собою: і свячену воду, і кропило, і все інше. Тому, найважливішим є внутрішній стан готовності до приходу священника.
Будь-яка святиня не приносить людині користі, якщо вона до неї не є готовою і не хоче цього. Благодать Божа насильно людині не подається. Коли ми готові її приймати, то Господь нам дає свою благодать через видимий знак – свячену воду, а коли ні, то ця вода буде для нас звичайною водою.
В який спосіб можна запросити священника?
Є різні способи. Все залежить від того, що це за парафія. Якщо мова йде про село однієї конфесії, то там все дуже просто. Священник оголошує, в які дні буде ходити з йорданською водою. Так священник йде з дому в дім і особливих записів йому непотрібно. В місті, або на парафіях де є 2-3 громади це відбувається по-іншому.
Священник оголошує про відвідини і люди записуються у захристії храму. Там вказують свою адресу, день і годину, коли священник є бажаним у їхньому домі.
Чи важливо, щоб приходив парох, чи може бути будь хто зі священиків?
Прихід пароха є важливим. Зрозуміло, що основною ціллю йорданських відвідин є принесення благословення, молитва. Але не менш важливим є ближче знайомство і спілкування пароха зі своїми парафіянами. Тому важливо, щоб прийшов саме парох громади. Якщо ми хочемо додатково запросити когось зі знайомих священників, з друзів, чи з родини, то ніхто нам не може цього заборонити і додаткова молитва в домі точно не зашкодить (сміється). От, скажімо я живу біля Львова у селі, де є одна греко-католицька громада. І до мене додому завжди приходить греко-католицький місцевий парох, з чого я завжди радію, і за що я йому вдячний, а також і православний священик з храму, в який ходили мої батьки. Приходить два священники і я в цьому не бачу проблеми. При тому, що і я – священник також, як господар, окроплюю свій дім. Тому парох повинен приходити з йорданськими відвідинами, а все інше – додаткова молитва, яка не зашкодить.
Що загалом символізує прихід священика до нашої оселі?
Якщо говорити високою церковною мовою, то прихід священника в оселю можемо порівняти з приходом Ісуса Христа. Чому я так кажу? Під час богослужінь священник символізує собою Христа. А молитва під час йорданських відвідини – це теж богослужіння. Священник приносить в дім благословення Церкви, благословення Боже, він приходить з молитвою, з Божим Словом, а отже – приходить з Христом.
Якщо ж говорити більш приземлено, то прихід священника – це показник єдності і соборності Святої Церкви. Віряни і духовенство стають ближчими в Христі через спільну молитву і спілкування.
Іноді можна почути, що люди побоюються прийняти у свої домівки, бо кажуть, що ми не можемо в належний спосіб підготуватись чи не знаємо як себе поводити. як цього уникнути?
Скажу так, що люди, які часто ходять до храму, не мають такої проблеми, бо вони звикли і до храму, і до священника. Такі побоювання виникають у недуже воцерковлених людей, які не мають досвіду спілкування зі священником. Але боятися непотрібно, бо священник є теж людиною і завжди знайде підхід до людей і підкаже, що робити, як себе поводити. Візит священника не означає, що люди повинні накривати столи і готувати якісь надмірні пожертви – це все добра воля і персональна можливість. Має сім’я можливість і добру волю, то готується, а якщо ні, то – ні. А от священник має обов’язок молитви і спілкування зі своєю паствою. Це називається духовним окормленням. У візиті священника немає нічого страшного і ті, хто запрошують священника, завжди радіють із таких відвідин.
Чи поширений обряд йорданських відвідин у Західній Церкві?
У Західній Церкві, зокрема, у римо-католицькій церкві немає чину водосвяття, тому і відвідин як таких немає. Такий обряд є у Східній Церкві. Взагалі у візантійській традиції ставлення до йорданської святої води особливе. Вона називається Агіасма, тобто велика святиня. Тепер ми маємо можливість інтерактивно долучатись до святкових богослужінь, які звершує Вселенський Патріарх Варфоломій, чи інші єпископи Східних Церков, і бачимо, що там, де дотримуються візантійської (грецької) традиції окроплення святою водою відбувається надзвичайно обережно, так, щоб краплі цієї святині навіть на землю не падали. В нас же окроплення йорданською водою щедре. Так, навіть у богослужбових книгах існує окремий чин відвідин парохом своїх парафіян на йорданські свята. До речі, також є ще чин відвідин парафіян священником у часі різдвяного посту, перед Різдвом. Був період, коли священники відвідували і спілкувалися з парафіянами у часі різдвяного посту, щоб допомогти їм підготуватись до Різдва. Це дуже гарні традиції Східної Церкви.
Насамкінець розмови що Ви б побажали нашим читачам у цей вже завершальний святковий період?
Я хочу побажати кожному християнину бути достойним приймати благодать Божу у будь-якій видимій формі. Я бажаю, щоб святий єлей був для нас на зцілення душі і тіла, щоб Свята Євхаристія була для нас на єдність із Христом та Церквою, а свята вода, щоб була для нас на освячення і захист від усякого зла. А для цього потрібно пам’ятати, що приймати Божу благодать маємо достойно, з чистим серцем, звільненими від злих думок, злих намірів і злих діл, у мирі з ближніми. Лише від нас залежить, чи йорданська вода буде для нас Агіасмою, чи просто набором молекул. Нехай у цьому укріпляє нас Господь і молитва Церкви.