Якщо запитати у християнина чи вірить він в Ісуса Христа, то очевидно, що він дав би таку відповідь: так, вірю в Нього, переконаний, що Він є єдинородним Сином Божим, який взяв на себе людське тіло, щоб нас спасти, Його науку святе Євангеліє - вважаю правдою єдиною. Так і є, і правильну відповідь дав би кожен християнин так говорячи. Але на цьому ще не кінець. Якщо ми хочемо бути справді добрими християнами, то визнавати свою віру лише на словах недостатньо, ми повинні її підтверджувати усіма своїми думками і ділами, адже каже Христос: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто ви¬конує волю Отця Мого Небесного» (Мт. 7:21). Отже, хто є добрим християнином? А добрим християнином є той, хто думає, як Христос, говорить, як Христос і живе, як Христос!
Думка доброго християнина повинна бути співзвучною з думкою Ісуса Христа. А які ж думки мав Спаситель? Чи Він любив світ, його розкіш, і багатство? О, ні! Бо інакше б Він не прийшов на цей світ серед найбільшої убогості і приниження, та не прожив такого подвижницького життя, інакше б Він не сказав перед Своєю смертю: «Царство Моє не від світу цього». Він не гнався за скарбами скороминущими, навпаки завжди говорив тим котрі забували про все і любили багатство: «Горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні». (Лк. 6.24-26)
Цими словами показав нам Ісус свою думку, своє бачення про все дочасне, світське. І дав нам приклад в якому напрямку ми повинні скеровувати усі свої думки, як вірні Його учні. Ми можемо мати усі статки і багатства цього світу, можемо мати владу і авторитет у суспільстві. Господь не засуджує тих, котрі мають будинки, поля, гроші, слуг, а лише хоче, щоб вони володіли усім тим обачно і належним чином. А як це робити, може хтось запитати? Як належить панам, а не рабам; тобто володіти багатством, а не навпаки, користуватися ним, а не зловживати. Пристрасть до багатства гірша за всяке тиранство: не надає ніякого задоволення, а породжує турботи, заздрість, підступність, ненависть, наклепи й незліченні перешкоди до доброчесності. Зі Святого Письма нам відомо, що перші люди в раю, хоча й не були багачами в сучасному розумінні, та всього мали вдосталь. Багатим був Авраам, Яків. Серед пишноти і слави провів своє життя Давид, а ще більшим достатком втішався його син Соломон - чийому багатству не було меж. Усі вони були вибраними людьми в очах Господніх. А якщо так, значить Ісус Христос, не міг засуджувати ті блага, які сам сотворив і дав людям для полегшення їхнього життя. Він лише показував нам усім, що всі ці речі не повинні бути ціллю нашого життя, до них ми не повинні прив’язувати свого серця. Ми повинні передовсім ставити за мету нашого життя – славу Бога і спасіння власної душі.
От такі думки повинен мати кожен справжній християнин. Варто кожному замислитись та обдумати, що у нього в серці і які думки його охоплюють. Тоді ми зможемо зрозуміти про що ми думаємо найчастіше? Про що клопочемося найбільше? Чи не про речі дочасні? Чи не намагаємось собі забезпечити вигідне, безхмарне життя, чи не намагаємося здобути добру славу між людьми, стараємось задовільнити свої пристрасті і бажання? І ще багато інших речей є головним предметом нашого життя. А як позбутися поганих звичок, як уникати гріхів, як служити Богові, як прагнути досконалості – про це ми згадуємо мабуть дуже рідко, декілька разів на рік і то у великі свята. На жаль, зараз дуже багато таких людей. Вони називають себе християнами, проте не мають християнського духу.
А про що ж говорив Ісус Христос найчастіше? А говорив Він проте, що прославляло Отця Небесного, а людям слугувало для спасіння. Доказів цього ми маємо дуже багато в святому Євангелії. Там на кожній сторінці знаходимо, як ревно намагався Христос привести людей до пізнання Бога та до спасіння своїх душ. Навіть коли був у товаристві, за столом де ведуться бесіди про речі щоденні, навіть тоді Він звертав увагу присутніх на речі духовні, намагався розбудити в них світло віри і вогонь любові до Господа. Він, то просить самарянку води напитися, щоб привести її до розуміння своїх гріхів та покаяння за них, одночасно показуючи себе Спасителем - Месією, то чудесним способом годує п’ять тисяч людей п’ятьма хлібинами, вказуючи на те, що вони повинні іти за Ним не заради добра дочасного, а задля нагороди вічної. Він через бесіду з багатим юнаком говорить нам, як потрібно жити. «Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей… не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе» (Мт. 19. 17-19). Ось як говорить Ісус, ось те вчення яким Він нас годує.
Головною ціллю, задля якої Христос стався чоловіком було спасіння людей, але другою не менш важливою ціллю Його приходу на цей світ було дати нам усім приклад для наслідування. Він хотів нам показати ту дорогу по якій ми повинні йти, щоб осягнути Царство Небесне.
Що ж за приклад дав нам Спаситель? А Він як найдосконаліше виконав волю Отця Небесного в тому що інших вчив, і сам зробив. Його життя було настільки чистим і безгрішним, що сам Пилат говорить: «Не знаходжу я в цьому чоловікові провини». Подумаймо тільки про Його покору, Його вбогість і смирення. Він пан неба і землі приймає на себе тіло раба, живе в скромності, вмирає як розбійник хресною смертю. А яка велика Його любов, Його терпеливість, Його лагідність. Його ведуть на розп’яття, а Він навіть слова не промовить, Він прощає всім від щирого серця і за своїх кривдників молиться на хресті. А яке велике Його милосердя. Він годує голодних, оздоровлює хворих, воскрешає мертвих, прощає гріхи найбільшим грішникам, Він кличе до всіх нас: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мт. 11:28). Одним словом Ісус Христос є отим одним єдиним найдосконалішим взірцем святості.
Той взірець повинні ми наслідувати, якщо хочемо добрими християнами бути, відрікатися від гріха як найбільшого зла і в чеснотах християнських вправлятися. А чи всі ми так робимо? Чи каємося постійно в своїх гріхах? Чи вправляємося в чеснотах? Чи є добрими християнами на ділі в повсякчасному житті?
Придивімося до себе. Як ревно ми молимося в церкві, з якою увагою слухаємо слово Боже. А що ж робимо поза церквою? Починаємо безперестанно порушувати закон Божий, даємо волю своїм пристрастям, та немов воду п’ємо свої гріхи. Замість покори і лагідності – повні злоби і ненависті, за дурниці гніваємося цілими днями, а той тижнями і роками. Замість допомоги ближньому думаємо лише про себе, хоч Бог дав нам багато. Замість думки про Царство Небесне, женемося за дочасним багатством.
А тепер загляньмо в наші серця і подумаймо чи подібне наше життя до життя Ісуса Христа. Запитаймо себе: які в мене думки? Чи я завжди, як Христос мав надію на Бога? Чи оминав я зло? Чи завжди я намагався служити Богові? Якими є мої слова? Чи з радістю я говорю про Бога та Його дивні діла? Чи своєю мовою я намагався іншим допомогти, привести їх до Бога, допомогти їм? Чи говорив лише про речі дочасні та грішні? Яким є моє життя? Чи не осквернене злими ділами? Чи вправляюся я в чеснотах? Поставивши собі такі питання, погляньмо на Христа і порівняймо своє життя з Його життям. І якщо воно зовсім не схоже з життям Господа, то задумаймося, що щось не так. Що дорога котру ми обрали напевно є неправильною.
Тому кожній людині слід намагатися для свого спасіння вживати всіх можливих заходів вказаних нам в святому Євангелії Ісусом Христом. Кожен християнин повинен виконувати закон Божий і не пишатися цим, як колись це робив багатий юнак, бо виконати його досконало не можемо без допомоги Божої. З усіх сил ми повинні старатися позбавитися усіх наших пристрастей, особливо тяги до багатства, нерозумного гоніння за ним, а навпаки якщо Бог нам дав більше ніж іншим, то ділімося цим з нашими ближніми. Дивлячись на слабкість наших сил не впадаймо у відчай, але просімо в молитвах до Бога, щоб Він нам допоміг навернутися, очиститися, виправдатися і освятитися. Покладаймо свою надію на Господа і тоді ми дійсно станемо справжніми християнами – достойними учнями Ісуса Христа і спадкоємцями Царства Небесного.