Сьогодні для нас великий день – день, коли Ви своєю святительською присутністю і щирою молитвою звершили освячення цього храму. І цього дня чекали маленькі, молоді, старенькі, чекали ті, кого вже з нами нема, але ми дочекалися і через це ми дуже щасливі.
Наш храм – це мірило Київського Патріархату. Фундамент його був закладений у 1992 році. Ми були вірні Вам протягом усього цього часу: і в час гонінь, і в час радості. І ми відчували, як і Ви завжди були з нами: Ваша мудрість, Ваша молитва і Ваша любов. Тому сьогоднішній день вселяє у наші серця велику радість.
Сьогодні Ви прийшли до нас як наш батько, герой нації, отець нашої Церкви. Усі ми разом із Вами йдемо до Помісної Церкви і будемо йти, і ми віримо, що дійдемо.
Згадується Древній Рим, як і всяке древнє місто, ворота якого були відкритими у час миру і закривалися від час війн. Однак істинний час миру на землі був, мабуть, лише одного разу – у мить народження Спасителя світу. Лише Бог може послати нам мир сьогодні. Але я вірю, що сьогоднішня молитва, ця Ваша святительська наука, Ваша любов і жертовність закриє ворота наших кордонів і виблагає у Творця мир для нашої землі. Адже сказав Господь: людям це неможливо, Богові ж усе можливо (Мф. 19:26). А Ви з Богом і тому віримо Вашим словам і в силу Вашої молитви.
Тому я щиро дякую Вам від імені громади, від гостей свята, від священства, від усієї Галицької землі. Подивіться, скільки їх багато, вірян нашої Церкви, скільки діток, усі вони у вишиванках, усі вони люблять Бога й Україну. Усього цього вони навчаються від Вас, бо Ви любите і сьогодні ця Ваша наука залишиться у цьому храмі.
Нехай Господь кріпить Вас, нехай Господь посилає Вам здоров’я. Дай Боже, щоби ми з Вами молилися до ста літ! Дай Боже, щоби ми ще побачили те, чого Ви так чекаєте, а ми чекаємо разом із Вами – Єдину Українську Помісну Церкву. Дякую Вам щиро і великий Вам поклін!
Прийміть цю просфору, як знак нашої спільної молитви, і ці квіти як образ чистоти і знак любові.
Іс полла еті Деспота!