Святий апостол Павло повчає нас, щоби ми дякували “…завжди за все Боговi й Отцевi” (Еф. 5, 20). Тому й сьогодні на завершення цього урочистого богослужіння у день пам’яті перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого, ми маємо обов’язок, згідно повчання апостола, скласти на Ваші святительські руки слова щирої подяки за звершену в нашому Академічному храмі Божественну Літургію за всіх нас і за весь світ.
Дозвольте подякувати Вам за Ваше архипастирське повчальне слово, подякувати Вам за ті великі церковні нагороди, якими Ви відзначили наших меценатів.
Дуже важливо при цьому є сказати, що ж таке архипастирське служіння за Божественною Літургією. Якщо ми думаємо, що найперше це є великі і гарні церемонії, то ми дуже помиляємося. Це найперше довершена соборна молитва, яка, відтак, володіє великою силою.
Коли я стою у храмі і молюся за парафіян і сам за себе, то знаю, що за моїми плечима стоїть багато людей, які одночасно також моляться за себе, за своїх рідних і за мене. У цьому і є великий сенс спільною молитви. Цим я хочу сказати, Владико, що у цьому храмі сьогодні і завжди студенти, віруючі люди, парафіяни, звичайні прихожани, які заходять у цю святиню, завжди моляться за зокрема і за Вас. І ця молитва є, немов підтримкою для Ваших рук, підносячи які Ви звертаєтесь до Бога, Ви молите Творця за Україну і за нашу Українську Помісну Православну Церкву.
Ось за це найперше всі ми Вам сердечно дякуємо!
І як вияв нашої молитви, просимо прийняти цю святу просфору, і ці квіти, як вияв нашої любові і поваги.
Іс полла еті Деспота!