Насамперед я хочу подякувати Богові у день свого 85-ліття, що Він покликав мене в Церкву. Бо я був безбожником, як майже всі діти того часу. Тому перша подяка у мене до Бога, що Він Милостивий був до мене і покликав служити Його Церкві у ті далекі воєнні часи.
Дякую Йому і за те, що Він вів мене прямою дорогою до побудови в Україні незалежної Церкви. Але цей плід – Київський Патріархат – це є, як вірно сказав владика Епіфаній, плід праці всього єпископату і віруючих. А те, що Київський Патріархат став найвпливовішою і найбільшою церквою в Україні – це свідчення, що Боже благословення на цій Церкві перебуває.
Тому ми віримо, що Бог не тільки є, а що Бог діє. Він керує і промишляє і над народами, і над кожною людиною, і всіх нас хоче привести до вічного блаженного життя різними шляхами, але веде до однієї мети – до спасіння.
Як ви знаєте зі Святого Писання, Господь випробовує. Випробовує Він і Церкву. Бо Він не обіцяв Своїй Церкві мир, спокій, блаженство. А передбачав, що Церква йтиме страдницьким шляхом. Її будуть гнати, вбивати будуть і ганьбити, але вона завжди буде перемагати. І ми це бачимо і на нашій Церкві: ганьбили, відкидали, а вона зростає, тому що служила Богові й служила народу.
Тому не треба падати духом, коли Господь попускає злу поширюватися і наносити людям страждання, проливати кров і застосовувати насилля. Не дивуйтеся, все це повинно бути, як Господь передрік. Але це не означає, щоб Бог нас залишив. Бог нас не залишив. Не може Бог залишити людину, яка йде і тягнеться до Нього.
Нинішнє наше випробування теж має сенс. Який сенс? А той, що ми державу отримали, як манну з неба, без боротьби, тихо. А тепер Господь випробує нас, чи любимо ми той дар, який Він нам дав – незалежність, свободу, подобається нам це, чи ми знову хочемо в неволю? І наш народ, як ви бачите, достойний мати свою державу і він захистить її, і ніякі ворожі сили народ наш не подолають – ні танки, ні БТРи, ні "Беркут" не можуть зломити волю нашого народу, який став на захист держави.
Ми закликали всю нашу Церкву молитися Богові. І молитва наша не буде даремною. Бог не може відкинути народ, який простягає до нього не тільки очі та руки, а й душу свою віддає. Подумайте, хіба може Чоловіколюбний Бог відкинути такий народ? Не відкине. А ви побачите, що ми ще будемо святкувати перемогу. Тому що народ наш налаштований на захист своєї держави, на захист самих себе.
І нехай Господь Ісус Христос не тільки нашими молитвами, а ще більше заступництвом Божої Матері і молитвами всіх українських святих послухає їхню молитву за свою рідну державу, бо вони стоять перед Престолом Всевишнього. Тому, дорогі браття і сестри, перемога буде за нашим народом і в Україні наступить мир і злагода, і любов між людьми.
Слава Господу Ісусу Христу за Його милосердя до нас!