Святитель Іоан Золотоустий прирівнює подвиг святительського служіння до подвигу мучеництва. Він каже, що святитель повинен нести так хрест свого служіння, щоби пригорнути до себе якнайбільшу кількість пасомих.
Про це ж говорить нам і Євангеліє на пам’ять святителя, зокрема і сьогоднішнього дня, коли згадується пам’ять святителя Димитрія Ростовського. Ми чуємо слова Господні: «Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець» (Ін. 10, 11).
І Ви, Владико, завжди були для нас прикладом пастирського служіння! Ще за часів Вашого перебування у Києві ми з великою любов’ю і теплотою прибігали до Вас, щоби щось почерпнути для себе, чомусь навчитися чи просто отримати задоволення від молитовного спілкування.
Тому, дорогий Владико, цей день пам’яті Вашого небесного покровителя він є знаменним для всіх, хто хоче пошанувати Вашу постать. Тому що згадуючи Вашого Ангела і покровителя святителя Димитрія Ростовського, який був узірцем для багатьох архиєреїв, ми сьогодні і Вас шануємо і у Вас бачимо особу, яка усіх кличе до єднання, до розуміння; до єднання навколо Київського Престолу, де наш святитель Святійший Патріарх Філарет і викликав Вас до цього служіння, і виховав Вас, і дав Вам святительський жезл для того, щоби Ви право правили словом Христової істини.
Дорогий Владико, Львівська єпархія напевно важко переживала і боялася, коли настав час Вашого входу у цей кафедральний собор і на Львівський святительський престол. Але Ви не розтратили жодної овечки, Ви не загубили жодної душі, яка би відійшла чи була загублена для Царства Небесного. І в цьому є Ваша велика заслуга і Ваш архипастирський подвиг!
Відбуваючи сюди, до Львова, я отримав настанову від митрополита Луцького і Волинського Михаїла, від духовенства Волинської єпархії і від професерсько-викладацького складу Волинської православної богословської академії привітати Вас, дорогий Владико.
Виконуючи покладену на мене місію, я бажаю Вам помочі Божої, успіхів у нелегкому святительському служінні. Нехай цей хрест архипастиря, який Ви несете, буде для Вас приємним; хоч і тяжким можливо деколи, може деколи і прикрим, можливо деколи і сльозу скупу Ви десь пустите перед іконою святителя Димитрія, але нехай водночас він буде для Вас і приємним. Адже Сам Господь каже, що: «Ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11, 30). Так є для всіх, хто з вірою приймає все від Господа.
Вітаючи Вас і висловлюючи свої щирі побажання, скажу словами Євангелія: «Нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16).
Прийміть, Владико, ці квіти як знак нашої щирої вдячності і любові.
Хай Господь благословить Ваше служіння і Ваше слово, яке Ви так гарно говорите для Львівської пастви. Переконаний, що вона любить Ваше слово, слухає його і йде за ним. Особливо парафіяни Покровського собору, які мають змогу найбільше тішитися Вашими службами і Вашими проповідями.
На многії і благії літа, Владико!