Вважаючи Різдво Христове другою «Пасхою», церковний устав передсвято його ототожнює з передпасхальною, страсною седмицею, наближаючи також і служби цього передсвята до страсних. На кожен день передсвята на повечір’ях належить читати канони, складені на зразок канонів страсної Седмиці, які виконуються наспівами останніх. 2 січня на повечір’ї читається два канони-трипіснці, що наслідують канони Великих понеділка та вівторка і зазвичай називаються за початковими словами: «Непрохідне схвильоване море» та «Повелінню мучителя». 3 січня трипіснець, що наслідує трипіснець Великої середи: «На камені віри». 4 січня — Великого четверга: «Жезлом розсікається». 5 січня — Великої п’ятниці: «Зранку молюся Тобі». 6 січня — Великої суботи: «Хвилею морською». Природно, що цим канонам назначене і найбільш торжественне виконання. Тоді. як на звичайних повечір’ях ірмоси канонів дозволяється не співати, ірмоси цих канонів з огляду їх виключної важливості належить співати двічі, як це здійснюється тільки у найбільші свята, а також і третій раз у вигляді катавасії, як це звершується навіть не у всі дванадесяті свята. Приспів до тропарів цих канонів той же, що й у Страсну седмицю, просте і величне: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі».
Ці канони, зокрема, вказують вірним, що подія втілення Слова божого, окрім радісної сторони, мало й скорботну: викликане воно було гріхом; для Божества воно було певною сумною необхідністю, крайнім засобом спасіння людства; для Сина Божого воно було, щоправда — тимчасово, — виснаженням, зубожінням, що збагатили нас, але не Його.
В кожному з п’яти передсвяткових трипіснців можна побачити одну узагальнену думку (тему). Так у трипіснці на 2 січня подається образ Боговтілення, а у двопіснці, що додається до нього, слухачі закликаються до духовного трезвіння, як надійного засобу достойно приготувати себе до зустрічі грядущого втілитись Ізбавителя. Трипіснець на 3 січня зображує боговбивчі, але марні задуми Ірода і закликає нас принести Тому, який народжується, сльози покаяння, як засіб, що очищає душу від усякої богоненависної думки Ірода і його почуттів. Канон на 4 січня також торкається несамовитих планів Ірода та протиставляє злобі цього безумця мудрість та любов волхвів. В тропарях трипіснця на 5 січня можна почути особливо наполегливий заклик до морального та розумового приготування себе до достойної зустрічі свята. Повний канон на 6 січня представляє духовному зору слухачів блага Боговтілення: відродження, возведення людини «до колишнього благородства», свободу всім вірним.