«Прийдіть , прославимо радісно Господа, святкуючи нині виявлення Божественної таємниці…»,— такими словами із вечірньої стихири Церква Христова об’єднала нас із Вами, Високопреосвященніший митрополите Димитріє, у цьому кафедральному соборі, перед новонародженим Богомладенцем. Істинний Бог через любов до людей прийняв те,чого у Нього не було,прийняв людську природу і ми її зараз своїми очима споглядаємо.
Пророк Єремія говорить: «Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним.., Він явився на землі і перебував між людьми. Він дав нам книгу Заповідей і Закон. Не віддавай іншому слави твоєї…Блаженні ми,…бо знаємо , що благовгодно Богу» (Єрем.3.36-4.4.)
Апостол Павло проголошує: «І безперечно велика благочестя тайна: Бог явився у плоті,виправдав Себе в Духові,показав Себе ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою у світі, вознісся у славі» (1 Тим.3.16.)
Апостол Іоанн промовляє : «І Слово стало плоттю,і вселилося між нами ,повне благодаті й істини…» (Ін.1.14.), і, продовжуючи цю думку, каже: «…Бога ніхто не бачив ніколи:Єдинородний Син, Який у лоні Отця , Він явив»(Ін.1.18.)
Той, Який дав буття невидимому ангельському світу, Той, Який створив небо і Землю , зорі, Сонце і Місяць, Той, Який дав життя рослинному і тваринному, водному і небесному царству, являється всесвіту у людській природі і тим самим показує досконалість людини і її цінність в очах Творця , бо вона є носієм образу і подоби Його.
Перед будь-якою Божественною творчою дією у Предвічній Раді Отця, Сина і Святого Духа вже було наперед визначено втілення Божественного Слова. Тому і сказано у Святому Писанні про цю волю Бога відносно втілення: «Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; від віку я помазана, від початку, раніше буття землі» (Притчі 8.22-23.), а сьогодні ми бачимо її звершеною у народжені Богомладенця.
У слові, проголошеному на Різдво Христове єп. Іллею Кефалонітським, знаходимо думку про те, що таємниця втілення Бога,була явлена на початку віків через об’явлення Ангелам,щоб вони почули і здивувалися ділу Божественної Премудрості. І в цьому об’явлені Дениця знайшов привід, щоб позавидувати іпостасному єднанню Бога з людиною. «Я, — викликнув він,— я перший із Серафимів, гідний такої честі, а не людина тілесна і земна, я «буду подібний до Всевишнього»(Іс.14.14.)». І після цього впав,як блискавка, із небес.
Наша Православна віра навчає,що Бог Слово народжується від Діви,яка не знала чоловіка, Тієї, Яка через своє смирення проголосила:»Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм». ( Лк.1,38) У стихирі вечірні на Різдво Ісуса Христа чуємо: «Кожне творіння,що від Тебе походить, подяку Тобі приносить: ангели — спів; небеса — зірку; волхви — дари; пастирі — чудо; земля — вертеп; пустеля — ясла ; ми ж — Матір Діву. Таїнство втілення Бога оновлює людську природу,Творець свідчить людині: Я Творець об’єдную Себе із тобою, Своїм творінням, звільняю тебе від гріхів, знищую твоє прокляття і дарую тобі воскресіння, також вводжу тебе,людино, у Святеє Святих, у життя Пресвятої Тройці, роблю це все із твоїм тілом, душею, духом. Я — путь, Я — істина, Я — життя, Я — твій Спаситель. Тому святі отці, починаючи від св. Іринея Ліонського, проголошують: Бог став людиною по природі, щоб людина могла стати богом по благодаті.
Апостол Іоан чітко говорить, що кожна людина, яка у сьогоденні заперечує прихід на землю Бога в людському тілі є служителем антихриста: «усякий дух, що сповідує Ісуса Христа,Який прийшов у плоті,є від Бога; а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, не є від Бога, але дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі» (1 Ін.4.2-3.)
Радість Різдва Христового не може сьогодні освідчитись без Церкви Христової, яка є «…стовп і утвердження істини…»(1 Тим.3.15.) А Господь будучи Її Главою (Еф.1.22.) невидимо керує нею через нас,кого Він обрав і покликав до служіння у Своєму винограднику, щоб для всіх бути взірцем у слові, житті, вірі, любові, чистоті. А ви, дорогий наш архипастирю, є уособленням Церкви у нашій єпархії. Бо до Вас відносяться слова єп. Кипріана Карфагенського: «де Єпископ там Церква,а де Церква там повинен бути Єпископ». Без Вас ми не можемо називатися Церквою, у якій проповідується Втілення Бога. Ви вже другий рік на Львівсько-Сокальській кафедрі разом із нами прославляєте сьогоднішнє свято. У Вашій особі ми бачимо архипастиря, який піклується про молитовність своєї пастви, своїми прекрасними проповідями Ви надихаєте до утвердження віри, Ви дали новий імпульс Львівській Православній Богословській Академії, Ви першим, заснували для Української Церкви православне монаше життя у Львові, Ви є перший Архіпастир, який прославив чудотворну ікону Львівської Богородиці і внесли її у церковний диптих православних ікон, а її копію встановили і прекрасно оздобили тут у кафедральному Соборі. У Вашому святительському служінні ми бачимо віру, яка твориться любов’ю. (Гал. 5,6) І ці Ваші дії є подарунком новонародженому Богомладенцю для Його прославлення у сьогоденні. Ви є істинний свідок Божественного вчення про наше з Вами спасіння дароване Спасителем Ісусом Христом.
Хай Бог, Який Явився у плоті, подає Вам сили і здоров’я у Вашому святительському служінні, а Промисел Божий являє через Вас утвердження і процвітання Української Православної Церкви.